Читати сторінку 565 Корану

سَنَسِمُهُۥ عَلَى ٱلْخُرْطُومِ ﴿١٦﴾

Ми затавруємо його товстий ніс

إِنَّا بَلَوْنَـٰهُمْ كَمَا بَلَوْنَآ أَصْحَـٰبَ ٱلْجَنَّةِ إِذْ أَقْسَمُوا۟ لَيَصْرِمُنَّهَا مُصْبِحِينَ ﴿١٧﴾

Воістину, Ми випробували їх так, як випробували власників саду, коли ті заприсяглись, що зранку неодмінно зірвуть плоди

وَلَا يَسْتَثْنُونَ ﴿١٨﴾

але не промовили застереження.

فَطَافَ عَلَيْهَا طَآئِفٌۭ مِّن رَّبِّكَ وَهُمْ نَآئِمُونَ ﴿١٩﴾

Але вночі, коли вони спали, сад вразила кара твого Господа

فَأَصْبَحَتْ كَٱلصَّرِيمِ ﴿٢٠﴾

І зранку сад був схожий на темну ніч

فَتَنَادَوْا۟ مُصْبِحِينَ ﴿٢١﴾

На світанку вони почали гукати одне одного

أَنِ ٱغْدُوا۟ عَلَىٰ حَرْثِكُمْ إِن كُنتُمْ صَـٰرِمِينَ ﴿٢٢﴾

«Ходіть на ваше поле, якщо ви прагнете зібрати плоди!

فَٱنطَلَقُوا۟ وَهُمْ يَتَخَـٰفَتُونَ ﴿٢٣﴾

Ось вони рушили туди, нашіптуючи одне одному

أَن لَّا يَدْخُلَنَّهَا ٱلْيَوْمَ عَلَيْكُم مِّسْكِينٌۭ ﴿٢٤﴾

«Не впускайте туди сьогодні жодного бідняка!

وَغَدَوْا۟ عَلَىٰ حَرْدٍۢ قَـٰدِرِينَ ﴿٢٥﴾

Вони йшли туди з наміром, впевнені в своїх силах

فَلَمَّا رَأَوْهَا قَالُوٓا۟ إِنَّا لَضَآلُّونَ ﴿٢٦﴾

Але коли вони побачили сад, то сказали: «Невже ми заблукали

بَلْ نَحْنُ مَحْرُومُونَ ﴿٢٧﴾

Та ж ні! Ми зазнали втрат!

قَالَ أَوْسَطُهُمْ أَلَمْ أَقُل لَّكُمْ لَوْلَا تُسَبِّحُونَ ﴿٢٨﴾

Найкмітливіший серед них сказав: «Невже я не говорив вам, що треба було прославити Аллага?

قَالُوا۟ سُبْحَـٰنَ رَبِّنَآ إِنَّا كُنَّا ظَـٰلِمِينَ ﴿٢٩﴾

А ті відповіли: «Преславний Господь наш! Ми були несправедливими!

فَأَقْبَلَ بَعْضُهُمْ عَلَىٰ بَعْضٍۢ يَتَلَـٰوَمُونَ ﴿٣٠﴾

Вони звернулись одне до одного, дорікаючи

قَالُوا۟ يَـٰوَيْلَنَآ إِنَّا كُنَّا طَـٰغِينَ ﴿٣١﴾

«Горе нам! Ми були порушниками

عَسَىٰ رَبُّنَآ أَن يُبْدِلَنَا خَيْرًۭا مِّنْهَآ إِنَّآ إِلَىٰ رَبِّنَا رَٰغِبُونَ ﴿٣٢﴾

Можливо, наш Господь дарує нам щось краще за це. Воістину, Ми звертаємось до Господа свого!

كَذَٰلِكَ ٱلْعَذَابُ ۖ وَلَعَذَابُ ٱلْـَٔاخِرَةِ أَكْبَرُ ۚ لَوْ كَانُوا۟ يَعْلَمُونَ ﴿٣٣﴾

Ось такою є кара, а в наступному житті кара буде ще сильнішою! Якби вони лише знали

إِنَّ لِلْمُتَّقِينَ عِندَ رَبِّهِمْ جَنَّـٰتِ ٱلنَّعِيمِ ﴿٣٤﴾

Воістину, богобоязливих у їхнього Господа очікують сади насолоди

أَفَنَجْعَلُ ٱلْمُسْلِمِينَ كَٱلْمُجْرِمِينَ ﴿٣٥﴾

Невже Ми прирівняємо покірних до грішників?

مَا لَكُمْ كَيْفَ تَحْكُمُونَ ﴿٣٦﴾

Що з вами? Як ви судите

أَمْ لَكُمْ كِتَـٰبٌۭ فِيهِ تَدْرُسُونَ ﴿٣٧﴾

Невже у вас є писання, звідки ви вивчили

إِنَّ لَكُمْ فِيهِ لَمَا تَخَيَّرُونَ ﴿٣٨﴾

що матимете собі все, що захочете

أَمْ لَكُمْ أَيْمَـٰنٌ عَلَيْنَا بَـٰلِغَةٌ إِلَىٰ يَوْمِ ٱلْقِيَـٰمَةِ ۙ إِنَّ لَكُمْ لَمَا تَحْكُمُونَ ﴿٣٩﴾

Невже у вас є Наші клятви — тривалістю до Дня Воскресіння! — що ви матимете собі все, що вирішите

سَلْهُمْ أَيُّهُم بِذَٰلِكَ زَعِيمٌ ﴿٤٠﴾

Запитай у них, хто зможе за це поручитись

أَمْ لَهُمْ شُرَكَآءُ فَلْيَأْتُوا۟ بِشُرَكَآئِهِمْ إِن كَانُوا۟ صَـٰدِقِينَ ﴿٤١﴾

Невже в них є спільники? Тож нехай приведуть своїх спільників, якщо вони говорять правду

يَوْمَ يُكْشَفُ عَن سَاقٍۢ وَيُدْعَوْنَ إِلَى ٱلسُّجُودِ فَلَا يَسْتَطِيعُونَ ﴿٤٢﴾

У той День, коли стане видно ногу, їх закликатимуть до поклону, але вони не зможуть цього зробити.