Читати сторінку 535 Корану

يَطُوفُ عَلَيْهِمْ وِلْدَٰنٌۭ مُّخَلَّدُونَ ﴿١٧﴾

а обходитимуть їх вічно молоді юнак

بِأَكْوَابٍۢ وَأَبَارِيقَ وَكَأْسٍۢ مِّن مَّعِينٍۢ ﴿١٨﴾

із чашами, глеками та кубками з джерельним напоєм

لَّا يُصَدَّعُونَ عَنْهَا وَلَا يُنزِفُونَ ﴿١٩﴾

від якого не болить голова та від якого не хмеліють

وَفَـٰكِهَةٍۢ مِّمَّا يَتَخَيَّرُونَ ﴿٢٠﴾

Там плоди, які вони вибирають

وَلَحْمِ طَيْرٍۢ مِّمَّا يَشْتَهُونَ ﴿٢١﴾

пташине м’ясо, якого вони побажають

وَحُورٌ عِينٌۭ ﴿٢٢﴾

та чорноокі

كَأَمْثَـٰلِ ٱللُّؤْلُؤِ ٱلْمَكْنُونِ ﴿٢٣﴾

схожі на приховану перлину

جَزَآءًۢ بِمَا كَانُوا۟ يَعْمَلُونَ ﴿٢٤﴾

Ось винагорода за те, що чинили вони

لَا يَسْمَعُونَ فِيهَا لَغْوًۭا وَلَا تَأْثِيمًا ﴿٢٥﴾

І не почують вони там ні марнослів’я, ні гріховних розмов

إِلَّا قِيلًۭا سَلَـٰمًۭا سَلَـٰمًۭا ﴿٢٦﴾

а лише слова: «Мир! Мир!

وَأَصْحَـٰبُ ٱلْيَمِينِ مَآ أَصْحَـٰبُ ٱلْيَمِينِ ﴿٢٧﴾

Люди праворуч — хто ті, що праворуч

فِى سِدْرٍۢ مَّخْضُودٍۢ ﴿٢٨﴾

Вони будуть серед лотосів, позбавлених шипів

وَطَلْحٍۢ مَّنضُودٍۢ ﴿٢٩﴾

під бананами, на яких рядами висять плоди

وَظِلٍّۢ مَّمْدُودٍۢ ﴿٣٠﴾

у широких затінках

وَمَآءٍۢ مَّسْكُوبٍۢ ﴿٣١﴾

серед розлитих во

وَفَـٰكِهَةٍۢ كَثِيرَةٍۢ ﴿٣٢﴾

і багатьох плодів

لَّا مَقْطُوعَةٍۢ وَلَا مَمْنُوعَةٍۢ ﴿٣٣﴾

яких завжди вдосталь, і вони під рукою

وَفُرُشٍۢ مَّرْفُوعَةٍ ﴿٣٤﴾

Їм — піднесені килими

إِنَّآ أَنشَأْنَـٰهُنَّ إِنشَآءًۭ ﴿٣٥﴾

воістину, Ми створили їх ще ра

فَجَعَلْنَـٰهُنَّ أَبْكَارًا ﴿٣٦﴾

і зробили їх цнотливими

عُرُبًا أَتْرَابًۭا ﴿٣٧﴾

люблячими однолітками

لِّأَصْحَـٰبِ ٱلْيَمِينِ ﴿٣٨﴾

Це для тих, хто праворуч

ثُلَّةٌۭ مِّنَ ٱلْأَوَّلِينَ ﴿٣٩﴾

Багато хто з них — із перших поколінь

وَثُلَّةٌۭ مِّنَ ٱلْـَٔاخِرِينَ ﴿٤٠﴾

а багато хто — із наступних

وَأَصْحَـٰبُ ٱلشِّمَالِ مَآ أَصْحَـٰبُ ٱلشِّمَالِ ﴿٤١﴾

Люди ліворуч — хто ті, що ліворуч

فِى سَمُومٍۢ وَحَمِيمٍۢ ﴿٤٢﴾

Під палаючим вітром, у окропі

وَظِلٍّۢ مِّن يَحْمُومٍۢ ﴿٤٣﴾

У затінку чорного диму

لَّا بَارِدٍۢ وَلَا كَرِيمٍ ﴿٤٤﴾

ні прохолоди їм, ні блага

إِنَّهُمْ كَانُوا۟ قَبْلَ ذَٰلِكَ مُتْرَفِينَ ﴿٤٥﴾

Раніше, перед цим, вони розкошували

وَكَانُوا۟ يُصِرُّونَ عَلَى ٱلْحِنثِ ٱلْعَظِيمِ ﴿٤٦﴾

були впертими у своєму гріх

وَكَانُوا۟ يَقُولُونَ أَئِذَا مِتْنَا وَكُنَّا تُرَابًۭا وَعِظَـٰمًا أَءِنَّا لَمَبْعُوثُونَ ﴿٤٧﴾

і говорили одне одному: «Невже, коли ми помремо та перетворимося на прах і кістки, ми справді воскреснемо

أَوَءَابَآؤُنَا ٱلْأَوَّلُونَ ﴿٤٨﴾

або наші батьки?

قُلْ إِنَّ ٱلْأَوَّلِينَ وَٱلْـَٔاخِرِينَ ﴿٤٩﴾

Скажи: «Воістину — і перші, і останні поколінн

لَمَجْمُوعُونَ إِلَىٰ مِيقَـٰتِ يَوْمٍۢ مَّعْلُومٍۢ ﴿٥٠﴾

справді будуть зібрані в певному місці, у визначений день!