Читати сторінку 449 Корану

وَجَعَلْنَا ذُرِّيَّتَهُۥ هُمُ ٱلْبَاقِينَ ﴿77﴾

Й зберегли тільки його нащадків

وَتَرَكْنَا عَلَيْهِ فِى ٱلْـَٔاخِرِينَ ﴿78﴾

А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про Нього

سَلَـٰمٌ عَلَىٰ نُوحٍۢ فِى ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿79﴾

Мир Нуху серед світів

إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجْزِى ٱلْمُحْسِنِينَ ﴿80﴾

Так Ми винагороджуємо праведників

إِنَّهُۥ مِنْ عِبَادِنَا ٱلْمُؤْمِنِينَ ﴿81﴾

Воістину, він — один із Наших віруючих рабів

ثُمَّ أَغْرَقْنَا ٱلْـَٔاخَرِينَ ﴿82﴾

А потім Ми втопили всіх інших

۞ وَإِنَّ مِن شِيعَتِهِۦ لَإِبْرَٰهِيمَ ﴿83﴾

Воістину, Ібрагім був одним із його прихильників

إِذْ جَآءَ رَبَّهُۥ بِقَلْبٍۢ سَلِيمٍ ﴿84﴾

коли прийшов до Господа свого з чистим серцем

إِذْ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوْمِهِۦ مَاذَا تَعْبُدُونَ ﴿85﴾

Ось він сказав своєму батьку і своєму народу: «Кому ви поклоняєтеся

أَئِفْكًا ءَالِهَةًۭ دُونَ ٱللَّهِ تُرِيدُونَ ﴿86﴾

Невже ви прагнете інших, вигаданих богів, замість Аллага

فَمَا ظَنُّكُم بِرَبِّ ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿87﴾

Що ви думаєте про Господа світів?

فَنَظَرَ نَظْرَةًۭ فِى ٱلنُّجُومِ ﴿88﴾

Він поглянув на зор

فَقَالَ إِنِّى سَقِيمٌۭ ﴿89﴾

й сказав: «Я заслаб!

فَتَوَلَّوْا۟ عَنْهُ مُدْبِرِينَ ﴿90﴾

Тож вони відвернулися від нього й пішли

فَرَاغَ إِلَىٰٓ ءَالِهَتِهِمْ فَقَالَ أَلَا تَأْكُلُونَ ﴿91﴾

А він потайки дістався їхніх богів і сказав: «Чому ви не їсте

مَا لَكُمْ لَا تَنطِقُونَ ﴿92﴾

Що з вами? Чому ви не розмовляєте?

فَرَاغَ عَلَيْهِمْ ضَرْبًۢا بِٱلْيَمِينِ ﴿93﴾

Він підійшов до них і почав бити правицею

فَأَقْبَلُوٓا۟ إِلَيْهِ يَزِفُّونَ ﴿94﴾

До нього швидко прибігли

قَالَ أَتَعْبُدُونَ مَا تَنْحِتُونَ ﴿95﴾

але він сказав: «Невже ви поклоняєтесь тому, що самі майструєте»

وَٱللَّهُ خَلَقَكُمْ وَمَا تَعْمَلُونَ ﴿96﴾

Аллаг створив і вас, і те, що ви робите

قَالُوا۟ ٱبْنُوا۟ لَهُۥ بُنْيَـٰنًۭا فَأَلْقُوهُ فِى ٱلْجَحِيمِ ﴿97﴾

Ті відповіли: «Зведіть йому споруду та вкиньте його у вогонь!

فَأَرَادُوا۟ بِهِۦ كَيْدًۭا فَجَعَلْنَـٰهُمُ ٱلْأَسْفَلِينَ ﴿98﴾

Вони намагалися хитрувати проти нього, але Ми зробили їх приниженими

وَقَالَ إِنِّى ذَاهِبٌ إِلَىٰ رَبِّى سَيَهْدِينِ ﴿99﴾

Він сказав: «Я йду до Господа світів, Який вкаже мені прямий шлях

رَبِّ هَبْ لِى مِنَ ٱلصَّـٰلِحِينَ ﴿100﴾

Господи! Даруй мені праведних нащадків!

فَبَشَّرْنَـٰهُ بِغُلَـٰمٍ حَلِيمٍۢ ﴿101﴾

Ми сповістили йому добру звістку про смиренного хлопчика

فَلَمَّا بَلَغَ مَعَهُ ٱلسَّعْىَ قَالَ يَـٰبُنَىَّ إِنِّىٓ أَرَىٰ فِى ٱلْمَنَامِ أَنِّىٓ أَذْبَحُكَ فَٱنظُرْ مَاذَا تَرَىٰ ۚ قَالَ يَـٰٓأَبَتِ ٱفْعَلْ مَا تُؤْمَرُ ۖ سَتَجِدُنِىٓ إِن شَآءَ ٱللَّهُ مِنَ ٱلصَّـٰبِرِينَ ﴿102﴾

Коли він досягнув віку, щоб разом із ним докладати зусиль, той сказав: «Сину мій! Я бачив уві сні, що приношу тебе в жертву. Що ти думаєш про це?» Син відповів: «Батьку мій! Роби те, що тобі наказано. Якщо побажає Аллаг, ти побачиш, що я буду одним із терплячих!