Читати Суру Al-Muddaththir

إِنَّهُۥ فَكَّرَ وَقَدَّرَ ﴿١٨﴾

Він усе обдумав та розрахував

فَقُتِلَ كَيْفَ قَدَّرَ ﴿١٩﴾

Нехай він згине — як він усе розрахував

ثُمَّ قُتِلَ كَيْفَ قَدَّرَ ﴿٢٠﴾

Нехай він згине ще раз — як він усе розрахував

ثُمَّ نَظَرَ ﴿٢١﴾

Потім він замислився

ثُمَّ عَبَسَ وَبَسَرَ ﴿٢٢﴾

далі нахмурився та насупився

ثُمَّ أَدْبَرَ وَٱسْتَكْبَرَ ﴿٢٣﴾

а потім відвернувся та загордився

فَقَالَ إِنْ هَـٰذَآ إِلَّا سِحْرٌۭ يُؤْثَرُ ﴿٢٤﴾

І сказав: «Це — лише переказане чаклунство

إِنْ هَـٰذَآ إِلَّا قَوْلُ ٱلْبَشَرِ ﴿٢٥﴾

Це лише слово людини!

سَأُصْلِيهِ سَقَرَ ﴿٢٦﴾

Ми вкинемо його в пекельне полум’я

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا سَقَرُ ﴿٢٧﴾

А звідки тобі знати, що таке пекельне полум’я

لَا تُبْقِى وَلَا تَذَرُ ﴿٢٨﴾

Воно не обминає та не залишає

لَوَّاحَةٌۭ لِّلْبَشَرِ ﴿٢٩﴾

спалюючи шкіру

عَلَيْهَا تِسْعَةَ عَشَرَ ﴿٣٠﴾

Над ним — дев’ятнадцять

وَمَا جَعَلْنَآ أَصْحَـٰبَ ٱلنَّارِ إِلَّا مَلَـٰٓئِكَةًۭ ۙ وَمَا جَعَلْنَا عِدَّتَهُمْ إِلَّا فِتْنَةًۭ لِّلَّذِينَ كَفَرُوا۟ لِيَسْتَيْقِنَ ٱلَّذِينَ أُوتُوا۟ ٱلْكِتَـٰبَ وَيَزْدَادَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓا۟ إِيمَـٰنًۭا ۙ وَلَا يَرْتَابَ ٱلَّذِينَ أُوتُوا۟ ٱلْكِتَـٰبَ وَٱلْمُؤْمِنُونَ ۙ وَلِيَقُولَ ٱلَّذِينَ فِى قُلُوبِهِم مَّرَضٌۭ وَٱلْكَـٰفِرُونَ مَاذَآ أَرَادَ ٱللَّهُ بِهَـٰذَا مَثَلًۭا ۚ كَذَٰلِكَ يُضِلُّ ٱللَّهُ مَن يَشَآءُ وَيَهْدِى مَن يَشَآءُ ۚ وَمَا يَعْلَمُ جُنُودَ رَبِّكَ إِلَّا هُوَ ۚ وَمَا هِىَ إِلَّا ذِكْرَىٰ لِلْبَشَرِ ﴿٣١﴾

Вартовими пекла Ми зробили лише ангелів, а їхню кількість перетворили на випробування для тих, які не увірували — щоб ті, кому дано Писання, були впевненими; щоб додати віри тим, які увірували, і щоб не сумнівались ті, яким дано Писання та віруючі; і щоб запитали ті, в чиїх серцях хвороба та невіруючі: «Що Аллаг прагнув донести цією притчею?» Ось так Аллаг збиває зі шляху, кого побажає та веде, кого побажає, шляхом прямим! Військо Господа твого відоме лише Йому! А це — лише нагадування для людей

كَلَّا وَٱلْقَمَرِ ﴿٣٢﴾

Ні! Клянуся місяцем

وَٱلَّيْلِ إِذْ أَدْبَرَ ﴿٣٣﴾

Клянуся ніччю, коли вона відступає

وَٱلصُّبْحِ إِذَآ أَسْفَرَ ﴿٣٤﴾

Клянуся зорею, коли вона займається

إِنَّهَا لَإِحْدَى ٱلْكُبَرِ ﴿٣٥﴾

Воістину, це — одна із найвеличніших справ

نَذِيرًۭا لِّلْبَشَرِ ﴿٣٦﴾

яка застерігає людство

لِمَن شَآءَ مِنكُمْ أَن يَتَقَدَّمَ أَوْ يَتَأَخَّرَ ﴿٣٧﴾

тих серед вас, хто бажає йти вперед чи відступати назад

كُلُّ نَفْسٍۭ بِمَا كَسَبَتْ رَهِينَةٌ ﴿٣٨﴾

Кожна душа є заручницею того, що вона собі здобула

إِلَّآ أَصْحَـٰبَ ٱلْيَمِينِ ﴿٣٩﴾

окрім людей, які праворуч

فِى جَنَّـٰتٍۢ يَتَسَآءَلُونَ ﴿٤٠﴾

які в райських садах розпитують одне одног

عَنِ ٱلْمُجْرِمِينَ ﴿٤١﴾

про грішників

مَا سَلَكَكُمْ فِى سَقَرَ ﴿٤٢﴾

«Що привело вас у пекельне полум’я?

قَالُوا۟ لَمْ نَكُ مِنَ ٱلْمُصَلِّينَ ﴿٤٣﴾

Ті скажуть: «Ми не були серед молільників

وَلَمْ نَكُ نُطْعِمُ ٱلْمِسْكِينَ ﴿٤٤﴾

не годували бідняк

وَكُنَّا نَخُوضُ مَعَ ٱلْخَآئِضِينَ ﴿٤٥﴾

та разом з іншими вдавалися до пустослів’я

وَكُنَّا نُكَذِّبُ بِيَوْمِ ٱلدِّينِ ﴿٤٦﴾

Ми вважали Судний День брехнею

حَتَّىٰٓ أَتَىٰنَا ٱلْيَقِينُ ﴿٤٧﴾

доки не прийшла до нас впевненість»

فَمَا تَنفَعُهُمْ شَفَـٰعَةُ ٱلشَّـٰفِعِينَ ﴿٤٨﴾

Їм не допоможе заступництво заступників

فَمَا لَهُمْ عَنِ ٱلتَّذْكِرَةِ مُعْرِضِينَ ﴿٤٩﴾

Чому ж вони відвертаються від нагадування

كَأَنَّهُمْ حُمُرٌۭ مُّسْتَنفِرَةٌۭ ﴿٥٠﴾

наче перелякані віслюки

فَرَّتْ مِن قَسْوَرَةٍۭ ﴿٥١﴾

які втікають від лева

بَلْ يُرِيدُ كُلُّ ٱمْرِئٍۢ مِّنْهُمْ أَن يُؤْتَىٰ صُحُفًۭا مُّنَشَّرَةًۭ ﴿٥٢﴾

Але кожен із них прагне отримати розгорнуті сувої

كَلَّا ۖ بَل لَّا يَخَافُونَ ٱلْـَٔاخِرَةَ ﴿٥٣﴾

Ні! Вони не мають страху перед наступним життям

كَلَّآ إِنَّهُۥ تَذْكِرَةٌۭ ﴿٥٤﴾

Ні! Воістину, це — нагадування

فَمَن شَآءَ ذَكَرَهُۥ ﴿٥٥﴾

І хто захоче, той згадає його

وَمَا يَذْكُرُونَ إِلَّآ أَن يَشَآءَ ٱللَّهُ ۚ هُوَ أَهْلُ ٱلتَّقْوَىٰ وَأَهْلُ ٱلْمَغْفِرَةِ ﴿٥٦﴾

Але вони не згадають його, якщо цього не побажає Аллаг. Гідний Він богобоязливості та гідний дарувати прощення