Читати Суру Abasa

عَبَسَ وَتَوَلَّىٰٓ ﴿١﴾

Насупився та відвернувся він

أَن جَآءَهُ ٱلْأَعْمَىٰ ﴿٢﴾

бо підійшов до нього сліпий

وَمَا يُدْرِيكَ لَعَلَّهُۥ يَزَّكَّىٰٓ ﴿٣﴾

А звідки тобі знати, можливо, очистився б він

أَوْ يَذَّكَّرُ فَتَنفَعَهُ ٱلذِّكْرَىٰٓ ﴿٤﴾

Чи запам’ятав би наставництво, і воно було б корисне йому

أَمَّا مَنِ ٱسْتَغْنَىٰ ﴿٥﴾

А тому, хто багатий

فَأَنتَ لَهُۥ تَصَدَّىٰ ﴿٦﴾

ти йому приділяєш увагу

وَمَا عَلَيْكَ أَلَّا يَزَّكَّىٰ ﴿٧﴾

Хоча не тобі відповідати за те, що не очиститься він

وَأَمَّا مَن جَآءَكَ يَسْعَىٰ ﴿٨﴾

А хто приходить до тебе, поспішаючи

وَهُوَ يَخْشَىٰ ﴿٩﴾

та ще й з острахом

فَأَنتَ عَنْهُ تَلَهَّىٰ ﴿١٠﴾

то ти нехтуєш ним

كَلَّآ إِنَّهَا تَذْكِرَةٌۭ ﴿١١﴾

Та ж ні! Воістину, це — нагадування

فَمَن شَآءَ ذَكَرَهُۥ ﴿١٢﴾

І хто бажає, той згадає його

فِى صُحُفٍۢ مُّكَرَّمَةٍۢ ﴿١٣﴾

У сувоях шанованих

مَّرْفُوعَةٍۢ مُّطَهَّرَةٍۭ ﴿١٤﴾

піднесених і пречистих

بِأَيْدِى سَفَرَةٍۢ ﴿١٥﴾

у руках писарів

كِرَامٍۭ بَرَرَةٍۢ ﴿١٦﴾

шляхетних і праведних

قُتِلَ ٱلْإِنسَـٰنُ مَآ أَكْفَرَهُۥ ﴿١٧﴾

Хай згине людина! Яка ж невдячна вона

مِنْ أَىِّ شَىْءٍ خَلَقَهُۥ ﴿١٨﴾

З чого створив Він її

مِن نُّطْفَةٍ خَلَقَهُۥ فَقَدَّرَهُۥ ﴿١٩﴾

З краплі сім’я створив Він її та розмірив

ثُمَّ ٱلسَّبِيلَ يَسَّرَهُۥ ﴿٢٠﴾

Потім полегшив Він шлях її

ثُمَّ أَمَاتَهُۥ فَأَقْبَرَهُۥ ﴿٢١﴾

згодом зробив її мертвою і поховав її

ثُمَّ إِذَا شَآءَ أَنشَرَهُۥ ﴿٢٢﴾

потім, коли побажає, воскресить її

كَلَّا لَمَّا يَقْضِ مَآ أَمَرَهُۥ ﴿٢٣﴾

Та ж ні! Не виконує вона того, що наказав Він їй

فَلْيَنظُرِ ٱلْإِنسَـٰنُ إِلَىٰ طَعَامِهِۦٓ ﴿٢٤﴾

Хай погляне людина на їжу свою

أَنَّا صَبَبْنَا ٱلْمَآءَ صَبًّۭا ﴿٢٥﴾

Проливаємо Ми дощі зливами

ثُمَّ شَقَقْنَا ٱلْأَرْضَ شَقًّۭا ﴿٢٦﴾

потім розколюємо Ми землю тріщинам

فَأَنۢبَتْنَا فِيهَا حَبًّۭا ﴿٢٧﴾

і пророщуємо на ній зерно

وَعِنَبًۭا وَقَضْبًۭا ﴿٢٨﴾

виноград і трави

وَزَيْتُونًۭا وَنَخْلًۭا ﴿٢٩﴾

і оливи, і пальми

وَحَدَآئِقَ غُلْبًۭا ﴿٣٠﴾

і сади густі

وَفَـٰكِهَةًۭ وَأَبًّۭا ﴿٣١﴾

і плоди, і пасовиська

مَّتَـٰعًۭا لَّكُمْ وَلِأَنْعَـٰمِكُمْ ﴿٣٢﴾

на користь вам і худобі вашій

فَإِذَا جَآءَتِ ٱلصَّآخَّةُ ﴿٣٣﴾

І коли пролунає глас

يَوْمَ يَفِرُّ ٱلْمَرْءُ مِنْ أَخِيهِ ﴿٣٤﴾

у День той чоловік покине свого брата

وَأُمِّهِۦ وَأَبِيهِ ﴿٣٥﴾

і матір, і батька

وَصَـٰحِبَتِهِۦ وَبَنِيهِ ﴿٣٦﴾

і дружину свою, і дітей своїх

لِكُلِّ ٱمْرِئٍۢ مِّنْهُمْ يَوْمَئِذٍۢ شَأْنٌۭ يُغْنِيهِ ﴿٣٧﴾

у кожної людини в той День своя справа, яка цілком захопить її

وُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍۢ مُّسْفِرَةٌۭ ﴿٣٨﴾

Обличчя одних у той День будуть сяяти

ضَاحِكَةٌۭ مُّسْتَبْشِرَةٌۭ ﴿٣٩﴾

сміючись та радіючи

وَوُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍ عَلَيْهَا غَبَرَةٌۭ ﴿٤٠﴾

а на обличчі інших у День той буде пил

تَرْهَقُهَا قَتَرَةٌ ﴿٤١﴾

який вкриє їх чорнотою

أُو۟لَـٰٓئِكَ هُمُ ٱلْكَفَرَةُ ٱلْفَجَرَةُ ﴿٤٢﴾

Оце вони — невіруючі нечестивці