Читати Руку 531 Корану

وَٱلْفَجْرِ ﴿١﴾

Клянуся світанковою зорею

وَلَيَالٍ عَشْرٍۢ ﴿٢﴾

Клянуся десятьма ночами

وَٱلشَّفْعِ وَٱلْوَتْرِ ﴿٣﴾

Клянуся парним і непарним

وَٱلَّيْلِ إِذَا يَسْرِ ﴿٤﴾

Клянуся ніччю, коли минає вона

هَلْ فِى ذَٰلِكَ قَسَمٌۭ لِّذِى حِجْرٍ ﴿٥﴾

Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної

أَلَمْ تَرَ كَيْفَ فَعَلَ رَبُّكَ بِعَادٍ ﴿٦﴾

Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами

إِرَمَ ذَاتِ ٱلْعِمَادِ ﴿٧﴾

З Ірамом, володарем колонад

ٱلَّتِى لَمْ يُخْلَقْ مِثْلُهَا فِى ٱلْبِلَـٰدِ ﴿٨﴾

подібних яким не було створено в усіх землях

وَثَمُودَ ٱلَّذِينَ جَابُوا۟ ٱلصَّخْرَ بِٱلْوَادِ ﴿٩﴾

З самудитами, які розсікали скелі в долинах

وَفِرْعَوْنَ ذِى ٱلْأَوْتَادِ ﴿١٠﴾

З Фірауном, володарем списів

ٱلَّذِينَ طَغَوْا۟ فِى ٱلْبِلَـٰدِ ﴿١١﴾

Вони порушували дозволене на земля

فَأَكْثَرُوا۟ فِيهَا ٱلْفَسَادَ ﴿١٢﴾

і збільшували на них безчестя

فَصَبَّ عَلَيْهِمْ رَبُّكَ سَوْطَ عَذَابٍ ﴿١٣﴾

Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї

إِنَّ رَبَّكَ لَبِٱلْمِرْصَادِ ﴿١٤﴾

Воістину, Господь твій — на варті

فَأَمَّا ٱلْإِنسَـٰنُ إِذَا مَا ٱبْتَلَىٰهُ رَبُّهُۥ فَأَكْرَمَهُۥ وَنَعَّمَهُۥ فَيَقُولُ رَبِّىٓ أَكْرَمَنِ ﴿١٥﴾

Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій»

وَأَمَّآ إِذَا مَا ٱبْتَلَىٰهُ فَقَدَرَ عَلَيْهِ رِزْقَهُۥ فَيَقُولُ رَبِّىٓ أَهَـٰنَنِ ﴿١٦﴾

І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!

كَلَّا ۖ بَل لَّا تُكْرِمُونَ ٱلْيَتِيمَ ﴿١٧﴾

Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт

وَلَا تَحَـٰٓضُّونَ عَلَىٰ طَعَامِ ٱلْمِسْكِينِ ﴿١٨﴾

І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка

وَتَأْكُلُونَ ٱلتُّرَاثَ أَكْلًۭا لَّمًّۭا ﴿١٩﴾

жадібно поглинаєте спадо

وَتُحِبُّونَ ٱلْمَالَ حُبًّۭا جَمًّۭا ﴿٢٠﴾

і любите багатство любов’ю сильною

كَلَّآ إِذَا دُكَّتِ ٱلْأَرْضُ دَكًّۭا دَكًّۭا ﴿٢١﴾

Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох

وَجَآءَ رَبُّكَ وَٱلْمَلَكُ صَفًّۭا صَفًّۭا ﴿٢٢﴾

і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами

وَجِا۟ىٓءَ يَوْمَئِذٍۭ بِجَهَنَّمَ ۚ يَوْمَئِذٍۢ يَتَذَكَّرُ ٱلْإِنسَـٰنُ وَأَنَّىٰ لَهُ ٱلذِّكْرَىٰ ﴿٢٣﴾

наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та

يَقُولُ يَـٰلَيْتَنِى قَدَّمْتُ لِحَيَاتِى ﴿٢٤﴾

І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!

فَيَوْمَئِذٍۢ لَّا يُعَذِّبُ عَذَابَهُۥٓ أَحَدٌۭ ﴿٢٥﴾

Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він

وَلَا يُوثِقُ وَثَاقَهُۥٓ أَحَدٌۭ ﴿٢٦﴾

І не скує ніхто так, як скує Він

يَـٰٓأَيَّتُهَا ٱلنَّفْسُ ٱلْمُطْمَئِنَّةُ ﴿٢٧﴾

О ти, душе, що заспокоїлася

ٱرْجِعِىٓ إِلَىٰ رَبِّكِ رَاضِيَةًۭ مَّرْضِيَّةًۭ ﴿٢٨﴾

Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість

فَٱدْخُلِى فِى عِبَـٰدِى ﴿٢٩﴾

І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого

وَٱدْخُلِى جَنَّتِى ﴿٣٠﴾

І увійди до раю Мого