Читати Руку 498 Корану

نٓ ۚ وَٱلْقَلَمِ وَمَا يَسْطُرُونَ ﴿١﴾

Нун. Клянуся калямом і тим, що пишуть

مَآ أَنتَ بِنِعْمَةِ رَبِّكَ بِمَجْنُونٍۢ ﴿٢﴾

Ти не є божевільним за милістю Господа твого

وَإِنَّ لَكَ لَأَجْرًا غَيْرَ مَمْنُونٍۢ ﴿٣﴾

Воістину, тебе чекає невичерпна винагорода

وَإِنَّكَ لَعَلَىٰ خُلُقٍ عَظِيمٍۢ ﴿٤﴾

І, воістину, ти — доброго звичаю

فَسَتُبْصِرُ وَيُبْصِرُونَ ﴿٥﴾

Побачиш і ти, побачать і вони

بِأَييِّكُمُ ٱلْمَفْتُونُ ﴿٦﴾

кого саме зачаклували

إِنَّ رَبَّكَ هُوَ أَعْلَمُ بِمَن ضَلَّ عَن سَبِيلِهِۦ وَهُوَ أَعْلَمُ بِٱلْمُهْتَدِينَ ﴿٧﴾

Воістину, твій Господь краще знає тих, хто збився з Його шляху, і Він краще знає тих, хто йде шляхом прямим

فَلَا تُطِعِ ٱلْمُكَذِّبِينَ ﴿٨﴾

Не корися тим, хто звинувачує тебе в брехні

وَدُّوا۟ لَوْ تُدْهِنُ فَيُدْهِنُونَ ﴿٩﴾

Вони бажають, щоб ти йшов на поступки, тоді пішли б на поступки й вони!

وَلَا تُطِعْ كُلَّ حَلَّافٍۢ مَّهِينٍ ﴿١٠﴾

Не корися жодному мерзотнику, який дає багато клятв

هَمَّازٍۢ مَّشَّآءٍۭ بِنَمِيمٍۢ ﴿١١﴾

хулителю, який поширює плітки

مَّنَّاعٍۢ لِّلْخَيْرِ مُعْتَدٍ أَثِيمٍ ﴿١٢﴾

жадібному до благ, порушнику, грішнику

عُتُلٍّۭ بَعْدَ ذَٰلِكَ زَنِيمٍ ﴿١٣﴾

жорстокому, який ще й вихваляє себе

أَن كَانَ ذَا مَالٍۢ وَبَنِينَ ﴿١٤﴾

навіть якщо в нього буде багатство й сини

إِذَا تُتْلَىٰ عَلَيْهِ ءَايَـٰتُنَا قَالَ أَسَـٰطِيرُ ٱلْأَوَّلِينَ ﴿١٥﴾

Коли йому читають Наші знамення, він говорить: «Казки давніх народів!

سَنَسِمُهُۥ عَلَى ٱلْخُرْطُومِ ﴿١٦﴾

Ми затавруємо його товстий ніс

إِنَّا بَلَوْنَـٰهُمْ كَمَا بَلَوْنَآ أَصْحَـٰبَ ٱلْجَنَّةِ إِذْ أَقْسَمُوا۟ لَيَصْرِمُنَّهَا مُصْبِحِينَ ﴿١٧﴾

Воістину, Ми випробували їх так, як випробували власників саду, коли ті заприсяглись, що зранку неодмінно зірвуть плоди

وَلَا يَسْتَثْنُونَ ﴿١٨﴾

але не промовили застереження.

فَطَافَ عَلَيْهَا طَآئِفٌۭ مِّن رَّبِّكَ وَهُمْ نَآئِمُونَ ﴿١٩﴾

Але вночі, коли вони спали, сад вразила кара твого Господа

فَأَصْبَحَتْ كَٱلصَّرِيمِ ﴿٢٠﴾

І зранку сад був схожий на темну ніч

فَتَنَادَوْا۟ مُصْبِحِينَ ﴿٢١﴾

На світанку вони почали гукати одне одного

أَنِ ٱغْدُوا۟ عَلَىٰ حَرْثِكُمْ إِن كُنتُمْ صَـٰرِمِينَ ﴿٢٢﴾

«Ходіть на ваше поле, якщо ви прагнете зібрати плоди!

فَٱنطَلَقُوا۟ وَهُمْ يَتَخَـٰفَتُونَ ﴿٢٣﴾

Ось вони рушили туди, нашіптуючи одне одному

أَن لَّا يَدْخُلَنَّهَا ٱلْيَوْمَ عَلَيْكُم مِّسْكِينٌۭ ﴿٢٤﴾

«Не впускайте туди сьогодні жодного бідняка!

وَغَدَوْا۟ عَلَىٰ حَرْدٍۢ قَـٰدِرِينَ ﴿٢٥﴾

Вони йшли туди з наміром, впевнені в своїх силах

فَلَمَّا رَأَوْهَا قَالُوٓا۟ إِنَّا لَضَآلُّونَ ﴿٢٦﴾

Але коли вони побачили сад, то сказали: «Невже ми заблукали

بَلْ نَحْنُ مَحْرُومُونَ ﴿٢٧﴾

Та ж ні! Ми зазнали втрат!

قَالَ أَوْسَطُهُمْ أَلَمْ أَقُل لَّكُمْ لَوْلَا تُسَبِّحُونَ ﴿٢٨﴾

Найкмітливіший серед них сказав: «Невже я не говорив вам, що треба було прославити Аллага?

قَالُوا۟ سُبْحَـٰنَ رَبِّنَآ إِنَّا كُنَّا ظَـٰلِمِينَ ﴿٢٩﴾

А ті відповіли: «Преславний Господь наш! Ми були несправедливими!

فَأَقْبَلَ بَعْضُهُمْ عَلَىٰ بَعْضٍۢ يَتَلَـٰوَمُونَ ﴿٣٠﴾

Вони звернулись одне до одного, дорікаючи

قَالُوا۟ يَـٰوَيْلَنَآ إِنَّا كُنَّا طَـٰغِينَ ﴿٣١﴾

«Горе нам! Ми були порушниками

عَسَىٰ رَبُّنَآ أَن يُبْدِلَنَا خَيْرًۭا مِّنْهَآ إِنَّآ إِلَىٰ رَبِّنَا رَٰغِبُونَ ﴿٣٢﴾

Можливо, наш Господь дарує нам щось краще за це. Воістину, Ми звертаємось до Господа свого!

كَذَٰلِكَ ٱلْعَذَابُ ۖ وَلَعَذَابُ ٱلْـَٔاخِرَةِ أَكْبَرُ ۚ لَوْ كَانُوا۟ يَعْلَمُونَ ﴿٣٣﴾

Ось такою є кара, а в наступному житті кара буде ще сильнішою! Якби вони лише знали