Читати Хізб 59 Корану

عَمَّ يَتَسَآءَلُونَ ﴿١﴾

Про що це розпитують вони одне одного

عَنِ ٱلنَّبَإِ ٱلْعَظِيمِ ﴿٢﴾

Про звістку велику

ٱلَّذِى هُمْ فِيهِ مُخْتَلِفُونَ ﴿٣﴾

щодо якої різняться думки їхні

كَلَّا سَيَعْلَمُونَ ﴿٤﴾

Та ж ні, дізнаються вони

ثُمَّ كَلَّا سَيَعْلَمُونَ ﴿٥﴾

І ще раз — ні! Дізнаються вони

أَلَمْ نَجْعَلِ ٱلْأَرْضَ مِهَـٰدًۭا ﴿٦﴾

Хіба не зробили Ми землю — ложем

وَٱلْجِبَالَ أَوْتَادًۭا ﴿٧﴾

а гори — підпорами

وَخَلَقْنَـٰكُمْ أَزْوَٰجًۭا ﴿٨﴾

І створили Ми вас парами

وَجَعَلْنَا نَوْمَكُمْ سُبَاتًۭا ﴿٩﴾

і зробили Ми сон ваш відпочинком

وَجَعَلْنَا ٱلَّيْلَ لِبَاسًۭا ﴿١٠﴾

і зробили Ми ніч покривалом

وَجَعَلْنَا ٱلنَّهَارَ مَعَاشًۭا ﴿١١﴾

і зробили Ми день часом для здобуття їжі

وَبَنَيْنَا فَوْقَكُمْ سَبْعًۭا شِدَادًۭا ﴿١٢﴾

І збудували Ми над вами сім твердинь

وَجَعَلْنَا سِرَاجًۭا وَهَّاجًۭا ﴿١٣﴾

І встановили Ми сяюче світило

وَأَنزَلْنَا مِنَ ٱلْمُعْصِرَٰتِ مَآءًۭ ثَجَّاجًۭا ﴿١٤﴾

І зіслали з хмар воду дощову

لِّنُخْرِجَ بِهِۦ حَبًّۭا وَنَبَاتًۭا ﴿١٥﴾

щоб проростити нею зерна й рослини

وَجَنَّـٰتٍ أَلْفَافًا ﴿١٦﴾

І сади густі

إِنَّ يَوْمَ ٱلْفَصْلِ كَانَ مِيقَـٰتًۭا ﴿١٧﴾

Воістину, День Розрізнення вже призначений

يَوْمَ يُنفَخُ فِى ٱلصُّورِ فَتَأْتُونَ أَفْوَاجًۭا ﴿١٨﴾

У той День засурмлять у сурму і прийдете ви натовпами

وَفُتِحَتِ ٱلسَّمَآءُ فَكَانَتْ أَبْوَٰبًۭا ﴿١٩﴾

І розкриється небо, і стане ворітьми

وَسُيِّرَتِ ٱلْجِبَالُ فَكَانَتْ سَرَابًا ﴿٢٠﴾

І зрушаться гори, і стануть маревом

إِنَّ جَهَنَّمَ كَانَتْ مِرْصَادًۭا ﴿٢١﴾

Воістину, геєна — пастка

لِّلطَّـٰغِينَ مَـَٔابًۭا ﴿٢٢﴾

Житло для неправедних

لَّـٰبِثِينَ فِيهَآ أَحْقَابًۭا ﴿٢٣﴾

Будуть вони там довгими роками

لَّا يَذُوقُونَ فِيهَا بَرْدًۭا وَلَا شَرَابًا ﴿٢٤﴾

не смакуючи ні прохолоди, ні питва

إِلَّا حَمِيمًۭا وَغَسَّاقًۭا ﴿٢٥﴾

окрім окропу та гною

جَزَآءًۭ وِفَاقًا ﴿٢٦﴾

Достойна це відплата їм

إِنَّهُمْ كَانُوا۟ لَا يَرْجُونَ حِسَابًۭا ﴿٢٧﴾

Вони ж не очікували такого розрахунк

وَكَذَّبُوا۟ بِـَٔايَـٰتِنَا كِذَّابًۭا ﴿٢٨﴾

та заперечували Наші знамення

وَكُلَّ شَىْءٍ أَحْصَيْنَـٰهُ كِتَـٰبًۭا ﴿٢٩﴾

Але ж навіть кожну річ Ми підрахували й записали

فَذُوقُوا۟ فَلَن نَّزِيدَكُمْ إِلَّا عَذَابًا ﴿٣٠﴾

Скуштуйте ж! Не додамо Ми вам нічого, крім кари

إِنَّ لِلْمُتَّقِينَ مَفَازًا ﴿٣١﴾

Воістину, богобоязливих чекає успіх

حَدَآئِقَ وَأَعْنَـٰبًۭا ﴿٣٢﴾

сади та виноградники

وَكَوَاعِبَ أَتْرَابًۭا ﴿٣٣﴾

повногруді ровесниц

وَكَأْسًۭا دِهَاقًۭا ﴿٣٤﴾

та повні чаші

لَّا يَسْمَعُونَ فِيهَا لَغْوًۭا وَلَا كِذَّٰبًۭا ﴿٣٥﴾

Не почують вони там ні пустослів’я, ні брехні

جَزَآءًۭ مِّن رَّبِّكَ عَطَآءً حِسَابًۭا ﴿٣٦﴾

Це — нагорода від Господа твого, дар відплачений

رَّبِّ ٱلسَّمَـٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ٱلرَّحْمَـٰنِ ۖ لَا يَمْلِكُونَ مِنْهُ خِطَابًۭا ﴿٣٧﴾

Господа небес і землі, й того, що між ними, Милостивого; вони не зможуть промовити слова до Нього

يَوْمَ يَقُومُ ٱلرُّوحُ وَٱلْمَلَـٰٓئِكَةُ صَفًّۭا ۖ لَّا يَتَكَلَّمُونَ إِلَّا مَنْ أَذِنَ لَهُ ٱلرَّحْمَـٰنُ وَقَالَ صَوَابًۭا ﴿٣٨﴾

У День, коли стане Дух і ангели рядами, не розмовлятиме ніхто, крім як з дозволу Милостивого, і скаже він лише правду

ذَٰلِكَ ٱلْيَوْمُ ٱلْحَقُّ ۖ فَمَن شَآءَ ٱتَّخَذَ إِلَىٰ رَبِّهِۦ مَـَٔابًا ﴿٣٩﴾

Це — День істини і, хто побажає, знайде шлях до Господа свого

إِنَّآ أَنذَرْنَـٰكُمْ عَذَابًۭا قَرِيبًۭا يَوْمَ يَنظُرُ ٱلْمَرْءُ مَا قَدَّمَتْ يَدَاهُ وَيَقُولُ ٱلْكَافِرُ يَـٰلَيْتَنِى كُنتُ تُرَٰبًۢا ﴿٤٠﴾

Ми застерігали вас від кари близької. У той День побачить людина вчинки рук своїх, і скаже невіруючий: «О, краще я був би порохом земним!

وَٱلنَّـٰزِعَـٰتِ غَرْقًۭا ﴿١﴾

Клянуся тими, що висмикують силоміць

وَٱلنَّـٰشِطَـٰتِ نَشْطًۭا ﴿٢﴾

Клянуся тими, що дістають ніжно

وَٱلسَّـٰبِحَـٰتِ سَبْحًۭا ﴿٣﴾

клянуся тими, що пливуть плинно

فَٱلسَّـٰبِقَـٰتِ سَبْقًۭا ﴿٤﴾

клянуся тими, що випереджають стрімко

فَٱلْمُدَبِّرَٰتِ أَمْرًۭا ﴿٥﴾

і тими, що виконують накази!

يَوْمَ تَرْجُفُ ٱلرَّاجِفَةُ ﴿٦﴾

У День той здригнеться те, що здригається

تَتْبَعُهَا ٱلرَّادِفَةُ ﴿٧﴾

піде слідом за ним ще одне

قُلُوبٌۭ يَوْمَئِذٍۢ وَاجِفَةٌ ﴿٨﴾

серця у День той затремтять

أَبْصَـٰرُهَا خَـٰشِعَةٌۭ ﴿٩﴾

погляди впадуть додолу

يَقُولُونَ أَءِنَّا لَمَرْدُودُونَ فِى ٱلْحَافِرَةِ ﴿١٠﴾

Говорять вони: «Невже ми станемо такими, як були

أَءِذَا كُنَّا عِظَـٰمًۭا نَّخِرَةًۭ ﴿١١﴾

після того, як будемо кістками тлінними?

قَالُوا۟ تِلْكَ إِذًۭا كَرَّةٌ خَاسِرَةٌۭ ﴿١٢﴾

Сказали вони: «Якщо це так, то це повернення зі збитком!

فَإِنَّمَا هِىَ زَجْرَةٌۭ وَٰحِدَةٌۭ ﴿١٣﴾

Та ось лише один глас

فَإِذَا هُم بِٱلسَّاهِرَةِ ﴿١٤﴾

і вони опиняться на поверхні землі

هَلْ أَتَىٰكَ حَدِيثُ مُوسَىٰٓ ﴿١٥﴾

Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу

إِذْ نَادَىٰهُ رَبُّهُۥ بِٱلْوَادِ ٱلْمُقَدَّسِ طُوًى ﴿١٦﴾

Коли Господь закликав його в священній долині Тува

ٱذْهَبْ إِلَىٰ فِرْعَوْنَ إِنَّهُۥ طَغَىٰ ﴿١٧﴾

«Йди до Фірауна, бо, воістину, порушив він

فَقُلْ هَل لَّكَ إِلَىٰٓ أَن تَزَكَّىٰ ﴿١٨﴾

І скажи: «Чи не слід тобі очиститись

وَأَهْدِيَكَ إِلَىٰ رَبِّكَ فَتَخْشَىٰ ﴿١٩﴾

Я вкажу тобі шлях до Господа твого, тож станеш ти богобоязливим!

فَأَرَىٰهُ ٱلْـَٔايَةَ ٱلْكُبْرَىٰ ﴿٢٠﴾

[Муса] показав йому велике знамення

فَكَذَّبَ وَعَصَىٰ ﴿٢١﴾

Але той відкинув його та не послухався

ثُمَّ أَدْبَرَ يَسْعَىٰ ﴿٢٢﴾

А потім відвернувся, поспішаючи

فَحَشَرَ فَنَادَىٰ ﴿٢٣﴾

І зібравши натовп, закликав до нього

فَقَالَ أَنَا۠ رَبُّكُمُ ٱلْأَعْلَىٰ ﴿٢٤﴾

кажучи: «Я — Господь ваш всевишній!

فَأَخَذَهُ ٱللَّهُ نَكَالَ ٱلْـَٔاخِرَةِ وَٱلْأُولَىٰٓ ﴿٢٥﴾

Тож покарав його Аллаг в житті наступному та нинішньому

إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَعِبْرَةًۭ لِّمَن يَخْشَىٰٓ ﴿٢٦﴾

Воістину, в цьому приклад для богобоязливих

ءَأَنتُمْ أَشَدُّ خَلْقًا أَمِ ٱلسَّمَآءُ ۚ بَنَىٰهَا ﴿٢٧﴾

Вас важче створити чи небо? Збудував Він його

رَفَعَ سَمْكَهَا فَسَوَّىٰهَا ﴿٢٨﴾

підняв схили та зрівняв його

وَأَغْطَشَ لَيْلَهَا وَأَخْرَجَ ضُحَىٰهَا ﴿٢٩﴾

зробив темним його вночі й вивів світанок

وَٱلْأَرْضَ بَعْدَ ذَٰلِكَ دَحَىٰهَآ ﴿٣٠﴾

І землю після цього простер Він

أَخْرَجَ مِنْهَا مَآءَهَا وَمَرْعَىٰهَا ﴿٣١﴾

вивів з неї воду й пасовиська

وَٱلْجِبَالَ أَرْسَىٰهَا ﴿٣٢﴾

І гори ствердив Ві

مَتَـٰعًۭا لَّكُمْ وَلِأَنْعَـٰمِكُمْ ﴿٣٣﴾

на користь вам і худобі вашій

فَإِذَا جَآءَتِ ٱلطَّآمَّةُ ٱلْكُبْرَىٰ ﴿٣٤﴾

Тож коли прийде лихо велике

يَوْمَ يَتَذَكَّرُ ٱلْإِنسَـٰنُ مَا سَعَىٰ ﴿٣٥﴾

в День той згадає людина, в чому поспішала вона

وَبُرِّزَتِ ٱلْجَحِيمُ لِمَن يَرَىٰ ﴿٣٦﴾

І покажуть пекло тим, хто бачить

فَأَمَّا مَن طَغَىٰ ﴿٣٧﴾

а тому, хто порушував

وَءَاثَرَ ٱلْحَيَوٰةَ ٱلدُّنْيَا ﴿٣٨﴾

і віддавав перевагу життю нинішньому

فَإِنَّ ٱلْجَحِيمَ هِىَ ٱلْمَأْوَىٰ ﴿٣٩﴾

тому, воістину, пекло буде притулком

وَأَمَّا مَنْ خَافَ مَقَامَ رَبِّهِۦ وَنَهَى ٱلنَّفْسَ عَنِ ٱلْهَوَىٰ ﴿٤٠﴾

А тому, хто боявся постати перед Господом своїм і утримував себе від пристрастей

فَإِنَّ ٱلْجَنَّةَ هِىَ ٱلْمَأْوَىٰ ﴿٤١﴾

тому, воістину, рай буде притулком

يَسْـَٔلُونَكَ عَنِ ٱلسَّاعَةِ أَيَّانَ مُرْسَىٰهَا ﴿٤٢﴾

Запитують тебе про Час той: «Коли настане він?

فِيمَ أَنتَ مِن ذِكْرَىٰهَآ ﴿٤٣﴾

Та навіщо тобі згадувати про це

إِلَىٰ رَبِّكَ مُنتَهَىٰهَآ ﴿٤٤﴾

Лише Господь твій знає про Час

إِنَّمَآ أَنتَ مُنذِرُ مَن يَخْشَىٰهَا ﴿٤٥﴾

Воістину, ти — лише застерігач для тих, хто боїться його

كَأَنَّهُمْ يَوْمَ يَرَوْنَهَا لَمْ يَلْبَثُوٓا۟ إِلَّا عَشِيَّةً أَوْ ضُحَىٰهَا ﴿٤٦﴾

У День, коли побачать вони Час той, буде їм здаватися, що пробули вони лише вечір чи ранок

عَبَسَ وَتَوَلَّىٰٓ ﴿١﴾

Насупився та відвернувся він

أَن جَآءَهُ ٱلْأَعْمَىٰ ﴿٢﴾

бо підійшов до нього сліпий

وَمَا يُدْرِيكَ لَعَلَّهُۥ يَزَّكَّىٰٓ ﴿٣﴾

А звідки тобі знати, можливо, очистився б він

أَوْ يَذَّكَّرُ فَتَنفَعَهُ ٱلذِّكْرَىٰٓ ﴿٤﴾

Чи запам’ятав би наставництво, і воно було б корисне йому

أَمَّا مَنِ ٱسْتَغْنَىٰ ﴿٥﴾

А тому, хто багатий

فَأَنتَ لَهُۥ تَصَدَّىٰ ﴿٦﴾

ти йому приділяєш увагу

وَمَا عَلَيْكَ أَلَّا يَزَّكَّىٰ ﴿٧﴾

Хоча не тобі відповідати за те, що не очиститься він

وَأَمَّا مَن جَآءَكَ يَسْعَىٰ ﴿٨﴾

А хто приходить до тебе, поспішаючи

وَهُوَ يَخْشَىٰ ﴿٩﴾

та ще й з острахом

فَأَنتَ عَنْهُ تَلَهَّىٰ ﴿١٠﴾

то ти нехтуєш ним

كَلَّآ إِنَّهَا تَذْكِرَةٌۭ ﴿١١﴾

Та ж ні! Воістину, це — нагадування

فَمَن شَآءَ ذَكَرَهُۥ ﴿١٢﴾

І хто бажає, той згадає його

فِى صُحُفٍۢ مُّكَرَّمَةٍۢ ﴿١٣﴾

У сувоях шанованих

مَّرْفُوعَةٍۢ مُّطَهَّرَةٍۭ ﴿١٤﴾

піднесених і пречистих

بِأَيْدِى سَفَرَةٍۢ ﴿١٥﴾

у руках писарів

كِرَامٍۭ بَرَرَةٍۢ ﴿١٦﴾

шляхетних і праведних

قُتِلَ ٱلْإِنسَـٰنُ مَآ أَكْفَرَهُۥ ﴿١٧﴾

Хай згине людина! Яка ж невдячна вона

مِنْ أَىِّ شَىْءٍ خَلَقَهُۥ ﴿١٨﴾

З чого створив Він її

مِن نُّطْفَةٍ خَلَقَهُۥ فَقَدَّرَهُۥ ﴿١٩﴾

З краплі сім’я створив Він її та розмірив

ثُمَّ ٱلسَّبِيلَ يَسَّرَهُۥ ﴿٢٠﴾

Потім полегшив Він шлях її

ثُمَّ أَمَاتَهُۥ فَأَقْبَرَهُۥ ﴿٢١﴾

згодом зробив її мертвою і поховав її

ثُمَّ إِذَا شَآءَ أَنشَرَهُۥ ﴿٢٢﴾

потім, коли побажає, воскресить її

كَلَّا لَمَّا يَقْضِ مَآ أَمَرَهُۥ ﴿٢٣﴾

Та ж ні! Не виконує вона того, що наказав Він їй

فَلْيَنظُرِ ٱلْإِنسَـٰنُ إِلَىٰ طَعَامِهِۦٓ ﴿٢٤﴾

Хай погляне людина на їжу свою

أَنَّا صَبَبْنَا ٱلْمَآءَ صَبًّۭا ﴿٢٥﴾

Проливаємо Ми дощі зливами

ثُمَّ شَقَقْنَا ٱلْأَرْضَ شَقًّۭا ﴿٢٦﴾

потім розколюємо Ми землю тріщинам

فَأَنۢبَتْنَا فِيهَا حَبًّۭا ﴿٢٧﴾

і пророщуємо на ній зерно

وَعِنَبًۭا وَقَضْبًۭا ﴿٢٨﴾

виноград і трави

وَزَيْتُونًۭا وَنَخْلًۭا ﴿٢٩﴾

і оливи, і пальми

وَحَدَآئِقَ غُلْبًۭا ﴿٣٠﴾

і сади густі

وَفَـٰكِهَةًۭ وَأَبًّۭا ﴿٣١﴾

і плоди, і пасовиська

مَّتَـٰعًۭا لَّكُمْ وَلِأَنْعَـٰمِكُمْ ﴿٣٢﴾

на користь вам і худобі вашій

فَإِذَا جَآءَتِ ٱلصَّآخَّةُ ﴿٣٣﴾

І коли пролунає глас

يَوْمَ يَفِرُّ ٱلْمَرْءُ مِنْ أَخِيهِ ﴿٣٤﴾

у День той чоловік покине свого брата

وَأُمِّهِۦ وَأَبِيهِ ﴿٣٥﴾

і матір, і батька

وَصَـٰحِبَتِهِۦ وَبَنِيهِ ﴿٣٦﴾

і дружину свою, і дітей своїх

لِكُلِّ ٱمْرِئٍۢ مِّنْهُمْ يَوْمَئِذٍۢ شَأْنٌۭ يُغْنِيهِ ﴿٣٧﴾

у кожної людини в той День своя справа, яка цілком захопить її

وُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍۢ مُّسْفِرَةٌۭ ﴿٣٨﴾

Обличчя одних у той День будуть сяяти

ضَاحِكَةٌۭ مُّسْتَبْشِرَةٌۭ ﴿٣٩﴾

сміючись та радіючи

وَوُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍ عَلَيْهَا غَبَرَةٌۭ ﴿٤٠﴾

а на обличчі інших у День той буде пил

تَرْهَقُهَا قَتَرَةٌ ﴿٤١﴾

який вкриє їх чорнотою

أُو۟لَـٰٓئِكَ هُمُ ٱلْكَفَرَةُ ٱلْفَجَرَةُ ﴿٤٢﴾

Оце вони — невіруючі нечестивці

إِذَا ٱلشَّمْسُ كُوِّرَتْ ﴿١﴾

Коли сонце згорнеться

وَإِذَا ٱلنُّجُومُ ٱنكَدَرَتْ ﴿٢﴾

коли зірки посиплються

وَإِذَا ٱلْجِبَالُ سُيِّرَتْ ﴿٣﴾

і коли гори зрушаться

وَإِذَا ٱلْعِشَارُ عُطِّلَتْ ﴿٤﴾

і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду

وَإِذَا ٱلْوُحُوشُ حُشِرَتْ ﴿٥﴾

і коли дикі звірі зберуться

وَإِذَا ٱلْبِحَارُ سُجِّرَتْ ﴿٦﴾

і коли моря запалають

وَإِذَا ٱلنُّفُوسُ زُوِّجَتْ ﴿٧﴾

і коли душі з’єднаються

وَإِذَا ٱلْمَوْءُۥدَةُ سُئِلَتْ ﴿٨﴾

коли поховану живцем запитають

بِأَىِّ ذَنۢبٍۢ قُتِلَتْ ﴿٩﴾

за який гріх її вбили;

وَإِذَا ٱلصُّحُفُ نُشِرَتْ ﴿١٠﴾

і коли сувої розгорнуться

وَإِذَا ٱلسَّمَآءُ كُشِطَتْ ﴿١١﴾

і коли небо буде зірване

وَإِذَا ٱلْجَحِيمُ سُعِّرَتْ ﴿١٢﴾

і коли пекло запалає

وَإِذَا ٱلْجَنَّةُ أُزْلِفَتْ ﴿١٣﴾

і коли рай наблизиться

عَلِمَتْ نَفْسٌۭ مَّآ أَحْضَرَتْ ﴿١٤﴾

дізнається душа, що приготувала собі вона

فَلَآ أُقْسِمُ بِٱلْخُنَّسِ ﴿١٥﴾

Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими

ٱلْجَوَارِ ٱلْكُنَّسِ ﴿١٦﴾

що швидко плинуть і зникають

وَٱلَّيْلِ إِذَا عَسْعَسَ ﴿١٧﴾

І ніччю, що розсіюється

وَٱلصُّبْحِ إِذَا تَنَفَّسَ ﴿١٨﴾

і світанком, коли займається він

إِنَّهُۥ لَقَوْلُ رَسُولٍۢ كَرِيمٍۢ ﴿١٩﴾

Воістину, це — слова посланця шляхетного

ذِى قُوَّةٍ عِندَ ذِى ٱلْعَرْشِ مَكِينٍۢ ﴿٢٠﴾

Володаря сили біля Володаря трону, могутнього

مُّطَاعٍۢ ثَمَّ أَمِينٍۢ ﴿٢١﴾

якому коряться, вірному!

وَمَا صَاحِبُكُم بِمَجْنُونٍۢ ﴿٢٢﴾

І що ваш товариш не божевільний

وَلَقَدْ رَءَاهُ بِٱلْأُفُقِ ٱلْمُبِينِ ﴿٢٣﴾

істинно, бачив він його на небосхилі ясному

وَمَا هُوَ عَلَى ٱلْغَيْبِ بِضَنِينٍۢ ﴿٢٤﴾

І що він не скупиться на розповіді про потаємне

وَمَا هُوَ بِقَوْلِ شَيْطَـٰنٍۢ رَّجِيمٍۢ ﴿٢٥﴾

і що це — не слова проклятого шайтана

فَأَيْنَ تَذْهَبُونَ ﴿٢٦﴾

Та куди ж ви йдете

إِنْ هُوَ إِلَّا ذِكْرٌۭ لِّلْعَـٰلَمِينَ ﴿٢٧﴾

Воістину, це лише нагадування світам

لِمَن شَآءَ مِنكُمْ أَن يَسْتَقِيمَ ﴿٢٨﴾

тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом

وَمَا تَشَآءُونَ إِلَّآ أَن يَشَآءَ ٱللَّهُ رَبُّ ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿٢٩﴾

Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів

إِذَا ٱلسَّمَآءُ ٱنفَطَرَتْ ﴿١﴾

Коли небо розколеться

وَإِذَا ٱلْكَوَاكِبُ ٱنتَثَرَتْ ﴿٢﴾

і коли зорі посиплються

وَإِذَا ٱلْبِحَارُ فُجِّرَتْ ﴿٣﴾

і коли моря зіллються

وَإِذَا ٱلْقُبُورُ بُعْثِرَتْ ﴿٤﴾

і коли могили перекинуться

عَلِمَتْ نَفْسٌۭ مَّا قَدَّمَتْ وَأَخَّرَتْ ﴿٥﴾

дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила

يَـٰٓأَيُّهَا ٱلْإِنسَـٰنُ مَا غَرَّكَ بِرَبِّكَ ٱلْكَرِيمِ ﴿٦﴾

О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого

ٱلَّذِى خَلَقَكَ فَسَوَّىٰكَ فَعَدَلَكَ ﴿٧﴾

Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував теб

فِىٓ أَىِّ صُورَةٍۢ مَّا شَآءَ رَكَّبَكَ ﴿٨﴾

в такому вигляді, в якому побажав Господь твій

كَلَّا بَلْ تُكَذِّبُونَ بِٱلدِّينِ ﴿٩﴾

Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд

وَإِنَّ عَلَيْكُمْ لَحَـٰفِظِينَ ﴿١٠﴾

Та, воістину, над вами є наглядачі

كِرَامًۭا كَـٰتِبِينَ ﴿١١﴾

благородні писарі

يَعْلَمُونَ مَا تَفْعَلُونَ ﴿١٢﴾

які знають те, що ви робите

إِنَّ ٱلْأَبْرَارَ لَفِى نَعِيمٍۢ ﴿١٣﴾

Воістину, праведники опиняться у блаженстві

وَإِنَّ ٱلْفُجَّارَ لَفِى جَحِيمٍۢ ﴿١٤﴾

А грішники, воістину, опиняться у пеклі

يَصْلَوْنَهَا يَوْمَ ٱلدِّينِ ﴿١٥﴾

Увійдуть вони туди в Судний День

وَمَا هُمْ عَنْهَا بِغَآئِبِينَ ﴿١٦﴾

І не зможуть вони уникнути цього

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا يَوْمُ ٱلدِّينِ ﴿١٧﴾

Звідки тобі знати про те, що таке Судний День

ثُمَّ مَآ أَدْرَىٰكَ مَا يَوْمُ ٱلدِّينِ ﴿١٨﴾

І ще раз: звідки тобі знати про те, що таке Судний День

يَوْمَ لَا تَمْلِكُ نَفْسٌۭ لِّنَفْسٍۢ شَيْـًۭٔا ۖ وَٱلْأَمْرُ يَوْمَئِذٍۢ لِّلَّهِ ﴿١٩﴾

Це — День, коли жодна душа не зможе допомогти іншій, а рішення в той День буде належати Аллагу

وَيْلٌۭ لِّلْمُطَفِّفِينَ ﴿١﴾

Лихо тим, що міряють неправдиво

ٱلَّذِينَ إِذَا ٱكْتَالُوا۟ عَلَى ٱلنَّاسِ يَسْتَوْفُونَ ﴿٢﴾

Беручи сповна, коли відмірюють люди їм

وَإِذَا كَالُوهُمْ أَو وَّزَنُوهُمْ يُخْسِرُونَ ﴿٣﴾

А коли самі міряють або зважують, то завдають збитків іншим

أَلَا يَظُنُّ أُو۟لَـٰٓئِكَ أَنَّهُم مَّبْعُوثُونَ ﴿٤﴾

Хіба не думають вони, що воскреснуть

لِيَوْمٍ عَظِيمٍۢ ﴿٥﴾

У День великий

يَوْمَ يَقُومُ ٱلنَّاسُ لِرَبِّ ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿٦﴾

День, коли постануть люди перед Господом світів

كَلَّآ إِنَّ كِتَـٰبَ ٱلْفُجَّارِ لَفِى سِجِّينٍۢ ﴿٧﴾

Але ж ні! Воістину, книга нечестивців знаходиться в сіджжіні

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا سِجِّينٌۭ ﴿٨﴾

А звідки тобі знати, що таке сіджжін

كِتَـٰبٌۭ مَّرْقُومٌۭ ﴿٩﴾

Це — книга написана

وَيْلٌۭ يَوْمَئِذٍۢ لِّلْمُكَذِّبِينَ ﴿١٠﴾

Горе в той День тим, які не визнають

ٱلَّذِينَ يُكَذِّبُونَ بِيَوْمِ ٱلدِّينِ ﴿١١﴾

які не визнають Судного Дня

وَمَا يُكَذِّبُ بِهِۦٓ إِلَّا كُلُّ مُعْتَدٍ أَثِيمٍ ﴿١٢﴾

Не визнає його лише всілякий злочинець, грішник

إِذَا تُتْلَىٰ عَلَيْهِ ءَايَـٰتُنَا قَالَ أَسَـٰطِيرُ ٱلْأَوَّلِينَ ﴿١٣﴾

Коли читають йому Наші знамення, говорить він: «Казки давніх!

كَلَّا ۖ بَلْ ۜ رَانَ عَلَىٰ قُلُوبِهِم مَّا كَانُوا۟ يَكْسِبُونَ ﴿١٤﴾

Але ж ні! Вкриті їхні серця тим, що вони чинять

كَلَّآ إِنَّهُمْ عَن رَّبِّهِمْ يَوْمَئِذٍۢ لَّمَحْجُوبُونَ ﴿١٥﴾

У той День будуть вони віддаленими від Господа свого

ثُمَّ إِنَّهُمْ لَصَالُوا۟ ٱلْجَحِيمِ ﴿١٦﴾

І потім неодмінно ввійдуть до пекла

ثُمَّ يُقَالُ هَـٰذَا ٱلَّذِى كُنتُم بِهِۦ تُكَذِّبُونَ ﴿١٧﴾

А після того скажуть їм: «Ось те, що ви заперечували»

كَلَّآ إِنَّ كِتَـٰبَ ٱلْأَبْرَارِ لَفِى عِلِّيِّينَ ﴿١٨﴾

Та ж ні! Воістину, книга праведників знаходиться в ілліюні

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا عِلِّيُّونَ ﴿١٩﴾

А звідки тобі знати, що таке ілліюн

كِتَـٰبٌۭ مَّرْقُومٌۭ ﴿٢٠﴾

Це — книга написана

يَشْهَدُهُ ٱلْمُقَرَّبُونَ ﴿٢١﴾

Свідчать про неї наближені

إِنَّ ٱلْأَبْرَارَ لَفِى نَعِيمٍ ﴿٢٢﴾

Воістину, праведники будуть щасливими

عَلَى ٱلْأَرَآئِكِ يَنظُرُونَ ﴿٢٣﴾

лежачи на ложах, споглядаючи

تَعْرِفُ فِى وُجُوهِهِمْ نَضْرَةَ ٱلنَّعِيمِ ﴿٢٤﴾

На обличчях їхніх побачиш ти світло блаженства

يُسْقَوْنَ مِن رَّحِيقٍۢ مَّخْتُومٍ ﴿٢٥﴾

Напувати їх будуть витриманим вином

خِتَـٰمُهُۥ مِسْكٌۭ ۚ وَفِى ذَٰلِكَ فَلْيَتَنَافَسِ ٱلْمُتَنَـٰفِسُونَ ﴿٢٦﴾

до якого доданий мускус. Нехай же змагаються заради цього

وَمِزَاجُهُۥ مِن تَسْنِيمٍ ﴿٢٧﴾

Змішане вино з таснімом

عَيْنًۭا يَشْرَبُ بِهَا ٱلْمُقَرَّبُونَ ﴿٢٨﴾

звідки п’ють наближені

إِنَّ ٱلَّذِينَ أَجْرَمُوا۟ كَانُوا۟ مِنَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ يَضْحَكُونَ ﴿٢٩﴾

Воістину, ті, які чинять гріх, насміхалися над тими, які увірували

وَإِذَا مَرُّوا۟ بِهِمْ يَتَغَامَزُونَ ﴿٣٠﴾

І коли проходили повз них, то підморгували одне одному

وَإِذَا ٱنقَلَبُوٓا۟ إِلَىٰٓ أَهْلِهِمُ ٱنقَلَبُوا۟ فَكِهِينَ ﴿٣١﴾

Коли ж поверталися вони до своїх сімей, то глузували з віруючих

وَإِذَا رَأَوْهُمْ قَالُوٓا۟ إِنَّ هَـٰٓؤُلَآءِ لَضَآلُّونَ ﴿٣٢﴾

а побачивши їх, говорили вони: «Воістину, ці — заблукали»

وَمَآ أُرْسِلُوا۟ عَلَيْهِمْ حَـٰفِظِينَ ﴿٣٣﴾

Але ж не були вони відіслані до них наглядачами

فَٱلْيَوْمَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ مِنَ ٱلْكُفَّارِ يَضْحَكُونَ ﴿٣٤﴾

У День той будуть сміятися віруючі з невіруючих

عَلَى ٱلْأَرَآئِكِ يَنظُرُونَ ﴿٣٥﴾

лежачи на ложах, споглядаючи

هَلْ ثُوِّبَ ٱلْكُفَّارُ مَا كَانُوا۟ يَفْعَلُونَ ﴿٣٦﴾

Хіба не відплатять невіруючим за те, що робили вони

إِذَا ٱلسَّمَآءُ ٱنشَقَّتْ ﴿١﴾

Коли небо розірветься

وَأَذِنَتْ لِرَبِّهَا وَحُقَّتْ ﴿٢﴾

і слухатиметься Господа свого як слід

وَإِذَا ٱلْأَرْضُ مُدَّتْ ﴿٣﴾

і коли земля розтягнеться

وَأَلْقَتْ مَا فِيهَا وَتَخَلَّتْ ﴿٤﴾

і виверне з себе те, що в ній є, та й спорожніє

وَأَذِنَتْ لِرَبِّهَا وَحُقَّتْ ﴿٥﴾

і слухатиметься Господа свого як слід

يَـٰٓأَيُّهَا ٱلْإِنسَـٰنُ إِنَّكَ كَادِحٌ إِلَىٰ رَبِّكَ كَدْحًۭا فَمُلَـٰقِيهِ ﴿٦﴾

О людино! Воістину, ти наполегливо прагнеш до Господа свого, тож зустрінеш Його

فَأَمَّا مَنْ أُوتِىَ كِتَـٰبَهُۥ بِيَمِينِهِۦ ﴿٧﴾

І той, кому дана буде книга його в праву руку

فَسَوْفَ يُحَاسَبُ حِسَابًۭا يَسِيرًۭا ﴿٨﴾

отримає розрахунок легкий

وَيَنقَلِبُ إِلَىٰٓ أَهْلِهِۦ مَسْرُورًۭا ﴿٩﴾

Повернеться він до родини своєї, радіючи

وَأَمَّا مَنْ أُوتِىَ كِتَـٰبَهُۥ وَرَآءَ ظَهْرِهِۦ ﴿١٠﴾

А той же, кому дана буде книга його з-за спини

فَسَوْفَ يَدْعُوا۟ ثُبُورًۭا ﴿١١﴾

буде накликати собі погибел

وَيَصْلَىٰ سَعِيرًا ﴿١٢﴾

і ввійде у вогняне полум’я

إِنَّهُۥ كَانَ فِىٓ أَهْلِهِۦ مَسْرُورًا ﴿١٣﴾

Він радів, будучи з родиною своєю

إِنَّهُۥ ظَنَّ أَن لَّن يَحُورَ ﴿١٤﴾

і, воістину, вважав, що не повернеться

بَلَىٰٓ إِنَّ رَبَّهُۥ كَانَ بِهِۦ بَصِيرًۭا ﴿١٥﴾

Але ж, воістину, Господь його спостерігав за ним

فَلَآ أُقْسِمُ بِٱلشَّفَقِ ﴿١٦﴾

Ні! Клянуся вечірньою зорею

وَٱلَّيْلِ وَمَا وَسَقَ ﴿١٧﴾

і ніччю, і тим, що обіймає вона

وَٱلْقَمَرِ إِذَا ٱتَّسَقَ ﴿١٨﴾

і місяцем, коли повний він

لَتَرْكَبُنَّ طَبَقًا عَن طَبَقٍۢ ﴿١٩﴾

що ви будете переходити з одного стану в інший

فَمَا لَهُمْ لَا يُؤْمِنُونَ ﴿٢٠﴾

То чому ж вони не увірують

وَإِذَا قُرِئَ عَلَيْهِمُ ٱلْقُرْءَانُ لَا يَسْجُدُونَ ۩ ﴿٢١﴾

І коли читають їм Коран, не вклоняються низько

بَلِ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ يُكَذِّبُونَ ﴿٢٢﴾

Та ж ні! Ті, які не вірують, вважають його брехнею

وَٱللَّهُ أَعْلَمُ بِمَا يُوعُونَ ﴿٢٣﴾

Та Аллаг краще знає те, що приховують вони

فَبَشِّرْهُم بِعَذَابٍ أَلِيمٍ ﴿٢٤﴾

Тож порадуй їх карою болісною

إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ لَهُمْ أَجْرٌ غَيْرُ مَمْنُونٍۭ ﴿٢٥﴾

Окрім тих, які увірували та чинили добрі справи, їм — нагорода невичерпна

وَٱلسَّمَآءِ ذَاتِ ٱلْبُرُوجِ ﴿١﴾

Клянуся небом, володарем сузір’їв

وَٱلْيَوْمِ ٱلْمَوْعُودِ ﴿٢﴾

клянуся Днем обіцяним

وَشَاهِدٍۢ وَمَشْهُودٍۢ ﴿٣﴾

клянуся свідком і засвідченим

قُتِلَ أَصْحَـٰبُ ٱلْأُخْدُودِ ﴿٤﴾

Нехай згинуть зібрані біля рову

ٱلنَّارِ ذَاتِ ٱلْوَقُودِ ﴿٥﴾

вогняного, розпеченого паливом

إِذْ هُمْ عَلَيْهَا قُعُودٌۭ ﴿٦﴾

коли всілися вони біля нього

وَهُمْ عَلَىٰ مَا يَفْعَلُونَ بِٱلْمُؤْمِنِينَ شُهُودٌۭ ﴿٧﴾

будучи свідками того, як вони чинять з віруючими

وَمَا نَقَمُوا۟ مِنْهُمْ إِلَّآ أَن يُؤْمِنُوا۟ بِٱللَّهِ ٱلْعَزِيزِ ٱلْحَمِيدِ ﴿٨﴾

І вони мстилися їм лише за те, що ті увірували в Аллага, Великого, Хвалимого

ٱلَّذِى لَهُۥ مُلْكُ ٱلسَّمَـٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ ۚ وَٱللَّهُ عَلَىٰ كُلِّ شَىْءٍۢ شَهِيدٌ ﴿٩﴾

Якому належить влада над небесами й землею, й Аллаг — усьому сущому Свідок

إِنَّ ٱلَّذِينَ فَتَنُوا۟ ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَـٰتِ ثُمَّ لَمْ يَتُوبُوا۟ فَلَهُمْ عَذَابُ جَهَنَّمَ وَلَهُمْ عَذَابُ ٱلْحَرِيقِ ﴿١٠﴾

Воістину, тим, які сіяли смуту проти віруючих, чоловіків і жінок, а потім не покаялись, їм кара геєною, їм кара вогняна

إِنَّ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ لَهُمْ جَنَّـٰتٌۭ تَجْرِى مِن تَحْتِهَا ٱلْأَنْهَـٰرُ ۚ ذَٰلِكَ ٱلْفَوْزُ ٱلْكَبِيرُ ﴿١١﴾

Воістину, тим, які увірували та чинили добрі справи, їм сади, де течуть ріки. Це — успіх великий

إِنَّ بَطْشَ رَبِّكَ لَشَدِيدٌ ﴿١٢﴾

Воістину, кара Господа твого сувора

إِنَّهُۥ هُوَ يُبْدِئُ وَيُعِيدُ ﴿١٣﴾

Воістину, Він починає та повторює

وَهُوَ ٱلْغَفُورُ ٱلْوَدُودُ ﴿١٤﴾

І Він — Прощаючий, Люблячий

ذُو ٱلْعَرْشِ ٱلْمَجِيدُ ﴿١٥﴾

Володар трону, Преславний

فَعَّالٌۭ لِّمَا يُرِيدُ ﴿١٦﴾

Чинить Він так, як воліє того

هَلْ أَتَىٰكَ حَدِيثُ ٱلْجُنُودِ ﴿١٧﴾

Чи дійшла до тебе розповідь про військ

فِرْعَوْنَ وَثَمُودَ ﴿١٨﴾

Фірауна та самудитів

بَلِ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ فِى تَكْذِيبٍۢ ﴿١٩﴾

Хоча невіруючі й заперечують це

وَٱللَّهُ مِن وَرَآئِهِم مُّحِيطٌۢ ﴿٢٠﴾

та Аллаг охоплює їх звідусіль

بَلْ هُوَ قُرْءَانٌۭ مَّجِيدٌۭ ﴿٢١﴾

А це — преславний Коран

فِى لَوْحٍۢ مَّحْفُوظٍۭ ﴿٢٢﴾

який міститься у Скрижалі Захищеній

وَٱلسَّمَآءِ وَٱلطَّارِقِ ﴿١﴾

Клянуся небом і подорожнім

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا ٱلطَّارِقُ ﴿٢﴾

Звідки тобі знати, хто такий подорожній

ٱلنَّجْمُ ٱلثَّاقِبُ ﴿٣﴾

Це — зірка сяюча

إِن كُلُّ نَفْسٍۢ لَّمَّا عَلَيْهَا حَافِظٌۭ ﴿٤﴾

І немає душі, поряд з якою не було би сторожа

فَلْيَنظُرِ ٱلْإِنسَـٰنُ مِمَّ خُلِقَ ﴿٥﴾

Хай погляне людина, з чого вона створена

خُلِقَ مِن مَّآءٍۢ دَافِقٍۢ ﴿٦﴾

Створена з рідини, що ллється

يَخْرُجُ مِنۢ بَيْنِ ٱلصُّلْبِ وَٱلتَّرَآئِبِ ﴿٧﴾

яка виходить з-поміж хребта й грудей

إِنَّهُۥ عَلَىٰ رَجْعِهِۦ لَقَادِرٌۭ ﴿٨﴾

Воістину, Він здатний повернути її

يَوْمَ تُبْلَى ٱلسَّرَآئِرُ ﴿٩﴾

У той День будуть випробувані таємниці

فَمَا لَهُۥ مِن قُوَّةٍۢ وَلَا نَاصِرٍۢ ﴿١٠﴾

тож не буде в людини ні сили, ні помічника

وَٱلسَّمَآءِ ذَاتِ ٱلرَّجْعِ ﴿١١﴾

Клянуся небом, яке поновлює дощі

وَٱلْأَرْضِ ذَاتِ ٱلصَّدْعِ ﴿١٢﴾

клянуся землею, яка розколюється

إِنَّهُۥ لَقَوْلٌۭ فَصْلٌۭ ﴿١٣﴾

що це — слово розрізнювальне

وَمَا هُوَ بِٱلْهَزْلِ ﴿١٤﴾

Воно не є розвагою

إِنَّهُمْ يَكِيدُونَ كَيْدًۭا ﴿١٥﴾

Вони замислюють хитрощі

وَأَكِيدُ كَيْدًۭا ﴿١٦﴾

та Я теж замислюю хитрощі

فَمَهِّلِ ٱلْكَـٰفِرِينَ أَمْهِلْهُمْ رُوَيْدًۢا ﴿١٧﴾

тож дай невіруючим відстрочку недовгу