Читати Джуз 30 Корану

عَمَّ يَتَسَآءَلُونَ ﴿١﴾

Про що це розпитують вони одне одного

عَنِ ٱلنَّبَإِ ٱلْعَظِيمِ ﴿٢﴾

Про звістку велику

ٱلَّذِى هُمْ فِيهِ مُخْتَلِفُونَ ﴿٣﴾

щодо якої різняться думки їхні

كَلَّا سَيَعْلَمُونَ ﴿٤﴾

Та ж ні, дізнаються вони

ثُمَّ كَلَّا سَيَعْلَمُونَ ﴿٥﴾

І ще раз — ні! Дізнаються вони

أَلَمْ نَجْعَلِ ٱلْأَرْضَ مِهَـٰدًۭا ﴿٦﴾

Хіба не зробили Ми землю — ложем

وَٱلْجِبَالَ أَوْتَادًۭا ﴿٧﴾

а гори — підпорами

وَخَلَقْنَـٰكُمْ أَزْوَٰجًۭا ﴿٨﴾

І створили Ми вас парами

وَجَعَلْنَا نَوْمَكُمْ سُبَاتًۭا ﴿٩﴾

і зробили Ми сон ваш відпочинком

وَجَعَلْنَا ٱلَّيْلَ لِبَاسًۭا ﴿١٠﴾

і зробили Ми ніч покривалом

وَجَعَلْنَا ٱلنَّهَارَ مَعَاشًۭا ﴿١١﴾

і зробили Ми день часом для здобуття їжі

وَبَنَيْنَا فَوْقَكُمْ سَبْعًۭا شِدَادًۭا ﴿١٢﴾

І збудували Ми над вами сім твердинь

وَجَعَلْنَا سِرَاجًۭا وَهَّاجًۭا ﴿١٣﴾

І встановили Ми сяюче світило

وَأَنزَلْنَا مِنَ ٱلْمُعْصِرَٰتِ مَآءًۭ ثَجَّاجًۭا ﴿١٤﴾

І зіслали з хмар воду дощову

لِّنُخْرِجَ بِهِۦ حَبًّۭا وَنَبَاتًۭا ﴿١٥﴾

щоб проростити нею зерна й рослини

وَجَنَّـٰتٍ أَلْفَافًا ﴿١٦﴾

І сади густі

إِنَّ يَوْمَ ٱلْفَصْلِ كَانَ مِيقَـٰتًۭا ﴿١٧﴾

Воістину, День Розрізнення вже призначений

يَوْمَ يُنفَخُ فِى ٱلصُّورِ فَتَأْتُونَ أَفْوَاجًۭا ﴿١٨﴾

У той День засурмлять у сурму і прийдете ви натовпами

وَفُتِحَتِ ٱلسَّمَآءُ فَكَانَتْ أَبْوَٰبًۭا ﴿١٩﴾

І розкриється небо, і стане ворітьми

وَسُيِّرَتِ ٱلْجِبَالُ فَكَانَتْ سَرَابًا ﴿٢٠﴾

І зрушаться гори, і стануть маревом

إِنَّ جَهَنَّمَ كَانَتْ مِرْصَادًۭا ﴿٢١﴾

Воістину, геєна — пастка

لِّلطَّـٰغِينَ مَـَٔابًۭا ﴿٢٢﴾

Житло для неправедних

لَّـٰبِثِينَ فِيهَآ أَحْقَابًۭا ﴿٢٣﴾

Будуть вони там довгими роками

لَّا يَذُوقُونَ فِيهَا بَرْدًۭا وَلَا شَرَابًا ﴿٢٤﴾

не смакуючи ні прохолоди, ні питва

إِلَّا حَمِيمًۭا وَغَسَّاقًۭا ﴿٢٥﴾

окрім окропу та гною

جَزَآءًۭ وِفَاقًا ﴿٢٦﴾

Достойна це відплата їм

إِنَّهُمْ كَانُوا۟ لَا يَرْجُونَ حِسَابًۭا ﴿٢٧﴾

Вони ж не очікували такого розрахунк

وَكَذَّبُوا۟ بِـَٔايَـٰتِنَا كِذَّابًۭا ﴿٢٨﴾

та заперечували Наші знамення

وَكُلَّ شَىْءٍ أَحْصَيْنَـٰهُ كِتَـٰبًۭا ﴿٢٩﴾

Але ж навіть кожну річ Ми підрахували й записали

فَذُوقُوا۟ فَلَن نَّزِيدَكُمْ إِلَّا عَذَابًا ﴿٣٠﴾

Скуштуйте ж! Не додамо Ми вам нічого, крім кари

إِنَّ لِلْمُتَّقِينَ مَفَازًا ﴿٣١﴾

Воістину, богобоязливих чекає успіх

حَدَآئِقَ وَأَعْنَـٰبًۭا ﴿٣٢﴾

сади та виноградники

وَكَوَاعِبَ أَتْرَابًۭا ﴿٣٣﴾

повногруді ровесниц

وَكَأْسًۭا دِهَاقًۭا ﴿٣٤﴾

та повні чаші

لَّا يَسْمَعُونَ فِيهَا لَغْوًۭا وَلَا كِذَّٰبًۭا ﴿٣٥﴾

Не почують вони там ні пустослів’я, ні брехні

جَزَآءًۭ مِّن رَّبِّكَ عَطَآءً حِسَابًۭا ﴿٣٦﴾

Це — нагорода від Господа твого, дар відплачений

رَّبِّ ٱلسَّمَـٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ٱلرَّحْمَـٰنِ ۖ لَا يَمْلِكُونَ مِنْهُ خِطَابًۭا ﴿٣٧﴾

Господа небес і землі, й того, що між ними, Милостивого; вони не зможуть промовити слова до Нього

يَوْمَ يَقُومُ ٱلرُّوحُ وَٱلْمَلَـٰٓئِكَةُ صَفًّۭا ۖ لَّا يَتَكَلَّمُونَ إِلَّا مَنْ أَذِنَ لَهُ ٱلرَّحْمَـٰنُ وَقَالَ صَوَابًۭا ﴿٣٨﴾

У День, коли стане Дух і ангели рядами, не розмовлятиме ніхто, крім як з дозволу Милостивого, і скаже він лише правду

ذَٰلِكَ ٱلْيَوْمُ ٱلْحَقُّ ۖ فَمَن شَآءَ ٱتَّخَذَ إِلَىٰ رَبِّهِۦ مَـَٔابًا ﴿٣٩﴾

Це — День істини і, хто побажає, знайде шлях до Господа свого

إِنَّآ أَنذَرْنَـٰكُمْ عَذَابًۭا قَرِيبًۭا يَوْمَ يَنظُرُ ٱلْمَرْءُ مَا قَدَّمَتْ يَدَاهُ وَيَقُولُ ٱلْكَافِرُ يَـٰلَيْتَنِى كُنتُ تُرَٰبًۢا ﴿٤٠﴾

Ми застерігали вас від кари близької. У той День побачить людина вчинки рук своїх, і скаже невіруючий: «О, краще я був би порохом земним!

وَٱلنَّـٰزِعَـٰتِ غَرْقًۭا ﴿١﴾

Клянуся тими, що висмикують силоміць

وَٱلنَّـٰشِطَـٰتِ نَشْطًۭا ﴿٢﴾

Клянуся тими, що дістають ніжно

وَٱلسَّـٰبِحَـٰتِ سَبْحًۭا ﴿٣﴾

клянуся тими, що пливуть плинно

فَٱلسَّـٰبِقَـٰتِ سَبْقًۭا ﴿٤﴾

клянуся тими, що випереджають стрімко

فَٱلْمُدَبِّرَٰتِ أَمْرًۭا ﴿٥﴾

і тими, що виконують накази!

يَوْمَ تَرْجُفُ ٱلرَّاجِفَةُ ﴿٦﴾

У День той здригнеться те, що здригається

تَتْبَعُهَا ٱلرَّادِفَةُ ﴿٧﴾

піде слідом за ним ще одне

قُلُوبٌۭ يَوْمَئِذٍۢ وَاجِفَةٌ ﴿٨﴾

серця у День той затремтять

أَبْصَـٰرُهَا خَـٰشِعَةٌۭ ﴿٩﴾

погляди впадуть додолу

يَقُولُونَ أَءِنَّا لَمَرْدُودُونَ فِى ٱلْحَافِرَةِ ﴿١٠﴾

Говорять вони: «Невже ми станемо такими, як були

أَءِذَا كُنَّا عِظَـٰمًۭا نَّخِرَةًۭ ﴿١١﴾

після того, як будемо кістками тлінними?

قَالُوا۟ تِلْكَ إِذًۭا كَرَّةٌ خَاسِرَةٌۭ ﴿١٢﴾

Сказали вони: «Якщо це так, то це повернення зі збитком!

فَإِنَّمَا هِىَ زَجْرَةٌۭ وَٰحِدَةٌۭ ﴿١٣﴾

Та ось лише один глас

فَإِذَا هُم بِٱلسَّاهِرَةِ ﴿١٤﴾

і вони опиняться на поверхні землі

هَلْ أَتَىٰكَ حَدِيثُ مُوسَىٰٓ ﴿١٥﴾

Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу

إِذْ نَادَىٰهُ رَبُّهُۥ بِٱلْوَادِ ٱلْمُقَدَّسِ طُوًى ﴿١٦﴾

Коли Господь закликав його в священній долині Тува

ٱذْهَبْ إِلَىٰ فِرْعَوْنَ إِنَّهُۥ طَغَىٰ ﴿١٧﴾

«Йди до Фірауна, бо, воістину, порушив він

فَقُلْ هَل لَّكَ إِلَىٰٓ أَن تَزَكَّىٰ ﴿١٨﴾

І скажи: «Чи не слід тобі очиститись

وَأَهْدِيَكَ إِلَىٰ رَبِّكَ فَتَخْشَىٰ ﴿١٩﴾

Я вкажу тобі шлях до Господа твого, тож станеш ти богобоязливим!

فَأَرَىٰهُ ٱلْـَٔايَةَ ٱلْكُبْرَىٰ ﴿٢٠﴾

[Муса] показав йому велике знамення

فَكَذَّبَ وَعَصَىٰ ﴿٢١﴾

Але той відкинув його та не послухався

ثُمَّ أَدْبَرَ يَسْعَىٰ ﴿٢٢﴾

А потім відвернувся, поспішаючи

فَحَشَرَ فَنَادَىٰ ﴿٢٣﴾

І зібравши натовп, закликав до нього

فَقَالَ أَنَا۠ رَبُّكُمُ ٱلْأَعْلَىٰ ﴿٢٤﴾

кажучи: «Я — Господь ваш всевишній!

فَأَخَذَهُ ٱللَّهُ نَكَالَ ٱلْـَٔاخِرَةِ وَٱلْأُولَىٰٓ ﴿٢٥﴾

Тож покарав його Аллаг в житті наступному та нинішньому

إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَعِبْرَةًۭ لِّمَن يَخْشَىٰٓ ﴿٢٦﴾

Воістину, в цьому приклад для богобоязливих

ءَأَنتُمْ أَشَدُّ خَلْقًا أَمِ ٱلسَّمَآءُ ۚ بَنَىٰهَا ﴿٢٧﴾

Вас важче створити чи небо? Збудував Він його

رَفَعَ سَمْكَهَا فَسَوَّىٰهَا ﴿٢٨﴾

підняв схили та зрівняв його

وَأَغْطَشَ لَيْلَهَا وَأَخْرَجَ ضُحَىٰهَا ﴿٢٩﴾

зробив темним його вночі й вивів світанок

وَٱلْأَرْضَ بَعْدَ ذَٰلِكَ دَحَىٰهَآ ﴿٣٠﴾

І землю після цього простер Він

أَخْرَجَ مِنْهَا مَآءَهَا وَمَرْعَىٰهَا ﴿٣١﴾

вивів з неї воду й пасовиська

وَٱلْجِبَالَ أَرْسَىٰهَا ﴿٣٢﴾

І гори ствердив Ві

مَتَـٰعًۭا لَّكُمْ وَلِأَنْعَـٰمِكُمْ ﴿٣٣﴾

на користь вам і худобі вашій

فَإِذَا جَآءَتِ ٱلطَّآمَّةُ ٱلْكُبْرَىٰ ﴿٣٤﴾

Тож коли прийде лихо велике

يَوْمَ يَتَذَكَّرُ ٱلْإِنسَـٰنُ مَا سَعَىٰ ﴿٣٥﴾

в День той згадає людина, в чому поспішала вона

وَبُرِّزَتِ ٱلْجَحِيمُ لِمَن يَرَىٰ ﴿٣٦﴾

І покажуть пекло тим, хто бачить

فَأَمَّا مَن طَغَىٰ ﴿٣٧﴾

а тому, хто порушував

وَءَاثَرَ ٱلْحَيَوٰةَ ٱلدُّنْيَا ﴿٣٨﴾

і віддавав перевагу життю нинішньому

فَإِنَّ ٱلْجَحِيمَ هِىَ ٱلْمَأْوَىٰ ﴿٣٩﴾

тому, воістину, пекло буде притулком

وَأَمَّا مَنْ خَافَ مَقَامَ رَبِّهِۦ وَنَهَى ٱلنَّفْسَ عَنِ ٱلْهَوَىٰ ﴿٤٠﴾

А тому, хто боявся постати перед Господом своїм і утримував себе від пристрастей

فَإِنَّ ٱلْجَنَّةَ هِىَ ٱلْمَأْوَىٰ ﴿٤١﴾

тому, воістину, рай буде притулком

يَسْـَٔلُونَكَ عَنِ ٱلسَّاعَةِ أَيَّانَ مُرْسَىٰهَا ﴿٤٢﴾

Запитують тебе про Час той: «Коли настане він?

فِيمَ أَنتَ مِن ذِكْرَىٰهَآ ﴿٤٣﴾

Та навіщо тобі згадувати про це

إِلَىٰ رَبِّكَ مُنتَهَىٰهَآ ﴿٤٤﴾

Лише Господь твій знає про Час

إِنَّمَآ أَنتَ مُنذِرُ مَن يَخْشَىٰهَا ﴿٤٥﴾

Воістину, ти — лише застерігач для тих, хто боїться його

كَأَنَّهُمْ يَوْمَ يَرَوْنَهَا لَمْ يَلْبَثُوٓا۟ إِلَّا عَشِيَّةً أَوْ ضُحَىٰهَا ﴿٤٦﴾

У День, коли побачать вони Час той, буде їм здаватися, що пробули вони лише вечір чи ранок

عَبَسَ وَتَوَلَّىٰٓ ﴿١﴾

Насупився та відвернувся він

أَن جَآءَهُ ٱلْأَعْمَىٰ ﴿٢﴾

бо підійшов до нього сліпий

وَمَا يُدْرِيكَ لَعَلَّهُۥ يَزَّكَّىٰٓ ﴿٣﴾

А звідки тобі знати, можливо, очистився б він

أَوْ يَذَّكَّرُ فَتَنفَعَهُ ٱلذِّكْرَىٰٓ ﴿٤﴾

Чи запам’ятав би наставництво, і воно було б корисне йому

أَمَّا مَنِ ٱسْتَغْنَىٰ ﴿٥﴾

А тому, хто багатий

فَأَنتَ لَهُۥ تَصَدَّىٰ ﴿٦﴾

ти йому приділяєш увагу

وَمَا عَلَيْكَ أَلَّا يَزَّكَّىٰ ﴿٧﴾

Хоча не тобі відповідати за те, що не очиститься він

وَأَمَّا مَن جَآءَكَ يَسْعَىٰ ﴿٨﴾

А хто приходить до тебе, поспішаючи

وَهُوَ يَخْشَىٰ ﴿٩﴾

та ще й з острахом

فَأَنتَ عَنْهُ تَلَهَّىٰ ﴿١٠﴾

то ти нехтуєш ним

كَلَّآ إِنَّهَا تَذْكِرَةٌۭ ﴿١١﴾

Та ж ні! Воістину, це — нагадування

فَمَن شَآءَ ذَكَرَهُۥ ﴿١٢﴾

І хто бажає, той згадає його

فِى صُحُفٍۢ مُّكَرَّمَةٍۢ ﴿١٣﴾

У сувоях шанованих

مَّرْفُوعَةٍۢ مُّطَهَّرَةٍۭ ﴿١٤﴾

піднесених і пречистих

بِأَيْدِى سَفَرَةٍۢ ﴿١٥﴾

у руках писарів

كِرَامٍۭ بَرَرَةٍۢ ﴿١٦﴾

шляхетних і праведних

قُتِلَ ٱلْإِنسَـٰنُ مَآ أَكْفَرَهُۥ ﴿١٧﴾

Хай згине людина! Яка ж невдячна вона

مِنْ أَىِّ شَىْءٍ خَلَقَهُۥ ﴿١٨﴾

З чого створив Він її

مِن نُّطْفَةٍ خَلَقَهُۥ فَقَدَّرَهُۥ ﴿١٩﴾

З краплі сім’я створив Він її та розмірив

ثُمَّ ٱلسَّبِيلَ يَسَّرَهُۥ ﴿٢٠﴾

Потім полегшив Він шлях її

ثُمَّ أَمَاتَهُۥ فَأَقْبَرَهُۥ ﴿٢١﴾

згодом зробив її мертвою і поховав її

ثُمَّ إِذَا شَآءَ أَنشَرَهُۥ ﴿٢٢﴾

потім, коли побажає, воскресить її

كَلَّا لَمَّا يَقْضِ مَآ أَمَرَهُۥ ﴿٢٣﴾

Та ж ні! Не виконує вона того, що наказав Він їй

فَلْيَنظُرِ ٱلْإِنسَـٰنُ إِلَىٰ طَعَامِهِۦٓ ﴿٢٤﴾

Хай погляне людина на їжу свою

أَنَّا صَبَبْنَا ٱلْمَآءَ صَبًّۭا ﴿٢٥﴾

Проливаємо Ми дощі зливами

ثُمَّ شَقَقْنَا ٱلْأَرْضَ شَقًّۭا ﴿٢٦﴾

потім розколюємо Ми землю тріщинам

فَأَنۢبَتْنَا فِيهَا حَبًّۭا ﴿٢٧﴾

і пророщуємо на ній зерно

وَعِنَبًۭا وَقَضْبًۭا ﴿٢٨﴾

виноград і трави

وَزَيْتُونًۭا وَنَخْلًۭا ﴿٢٩﴾

і оливи, і пальми

وَحَدَآئِقَ غُلْبًۭا ﴿٣٠﴾

і сади густі

وَفَـٰكِهَةًۭ وَأَبًّۭا ﴿٣١﴾

і плоди, і пасовиська

مَّتَـٰعًۭا لَّكُمْ وَلِأَنْعَـٰمِكُمْ ﴿٣٢﴾

на користь вам і худобі вашій

فَإِذَا جَآءَتِ ٱلصَّآخَّةُ ﴿٣٣﴾

І коли пролунає глас

يَوْمَ يَفِرُّ ٱلْمَرْءُ مِنْ أَخِيهِ ﴿٣٤﴾

у День той чоловік покине свого брата

وَأُمِّهِۦ وَأَبِيهِ ﴿٣٥﴾

і матір, і батька

وَصَـٰحِبَتِهِۦ وَبَنِيهِ ﴿٣٦﴾

і дружину свою, і дітей своїх

لِكُلِّ ٱمْرِئٍۢ مِّنْهُمْ يَوْمَئِذٍۢ شَأْنٌۭ يُغْنِيهِ ﴿٣٧﴾

у кожної людини в той День своя справа, яка цілком захопить її

وُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍۢ مُّسْفِرَةٌۭ ﴿٣٨﴾

Обличчя одних у той День будуть сяяти

ضَاحِكَةٌۭ مُّسْتَبْشِرَةٌۭ ﴿٣٩﴾

сміючись та радіючи

وَوُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍ عَلَيْهَا غَبَرَةٌۭ ﴿٤٠﴾

а на обличчі інших у День той буде пил

تَرْهَقُهَا قَتَرَةٌ ﴿٤١﴾

який вкриє їх чорнотою

أُو۟لَـٰٓئِكَ هُمُ ٱلْكَفَرَةُ ٱلْفَجَرَةُ ﴿٤٢﴾

Оце вони — невіруючі нечестивці

إِذَا ٱلشَّمْسُ كُوِّرَتْ ﴿١﴾

Коли сонце згорнеться

وَإِذَا ٱلنُّجُومُ ٱنكَدَرَتْ ﴿٢﴾

коли зірки посиплються

وَإِذَا ٱلْجِبَالُ سُيِّرَتْ ﴿٣﴾

і коли гори зрушаться

وَإِذَا ٱلْعِشَارُ عُطِّلَتْ ﴿٤﴾

і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду

وَإِذَا ٱلْوُحُوشُ حُشِرَتْ ﴿٥﴾

і коли дикі звірі зберуться

وَإِذَا ٱلْبِحَارُ سُجِّرَتْ ﴿٦﴾

і коли моря запалають

وَإِذَا ٱلنُّفُوسُ زُوِّجَتْ ﴿٧﴾

і коли душі з’єднаються

وَإِذَا ٱلْمَوْءُۥدَةُ سُئِلَتْ ﴿٨﴾

коли поховану живцем запитають

بِأَىِّ ذَنۢبٍۢ قُتِلَتْ ﴿٩﴾

за який гріх її вбили;

وَإِذَا ٱلصُّحُفُ نُشِرَتْ ﴿١٠﴾

і коли сувої розгорнуться

وَإِذَا ٱلسَّمَآءُ كُشِطَتْ ﴿١١﴾

і коли небо буде зірване

وَإِذَا ٱلْجَحِيمُ سُعِّرَتْ ﴿١٢﴾

і коли пекло запалає

وَإِذَا ٱلْجَنَّةُ أُزْلِفَتْ ﴿١٣﴾

і коли рай наблизиться

عَلِمَتْ نَفْسٌۭ مَّآ أَحْضَرَتْ ﴿١٤﴾

дізнається душа, що приготувала собі вона

فَلَآ أُقْسِمُ بِٱلْخُنَّسِ ﴿١٥﴾

Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими

ٱلْجَوَارِ ٱلْكُنَّسِ ﴿١٦﴾

що швидко плинуть і зникають

وَٱلَّيْلِ إِذَا عَسْعَسَ ﴿١٧﴾

І ніччю, що розсіюється

وَٱلصُّبْحِ إِذَا تَنَفَّسَ ﴿١٨﴾

і світанком, коли займається він

إِنَّهُۥ لَقَوْلُ رَسُولٍۢ كَرِيمٍۢ ﴿١٩﴾

Воістину, це — слова посланця шляхетного

ذِى قُوَّةٍ عِندَ ذِى ٱلْعَرْشِ مَكِينٍۢ ﴿٢٠﴾

Володаря сили біля Володаря трону, могутнього

مُّطَاعٍۢ ثَمَّ أَمِينٍۢ ﴿٢١﴾

якому коряться, вірному!

وَمَا صَاحِبُكُم بِمَجْنُونٍۢ ﴿٢٢﴾

І що ваш товариш не божевільний

وَلَقَدْ رَءَاهُ بِٱلْأُفُقِ ٱلْمُبِينِ ﴿٢٣﴾

істинно, бачив він його на небосхилі ясному

وَمَا هُوَ عَلَى ٱلْغَيْبِ بِضَنِينٍۢ ﴿٢٤﴾

І що він не скупиться на розповіді про потаємне

وَمَا هُوَ بِقَوْلِ شَيْطَـٰنٍۢ رَّجِيمٍۢ ﴿٢٥﴾

і що це — не слова проклятого шайтана

فَأَيْنَ تَذْهَبُونَ ﴿٢٦﴾

Та куди ж ви йдете

إِنْ هُوَ إِلَّا ذِكْرٌۭ لِّلْعَـٰلَمِينَ ﴿٢٧﴾

Воістину, це лише нагадування світам

لِمَن شَآءَ مِنكُمْ أَن يَسْتَقِيمَ ﴿٢٨﴾

тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом

وَمَا تَشَآءُونَ إِلَّآ أَن يَشَآءَ ٱللَّهُ رَبُّ ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿٢٩﴾

Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів

إِذَا ٱلسَّمَآءُ ٱنفَطَرَتْ ﴿١﴾

Коли небо розколеться

وَإِذَا ٱلْكَوَاكِبُ ٱنتَثَرَتْ ﴿٢﴾

і коли зорі посиплються

وَإِذَا ٱلْبِحَارُ فُجِّرَتْ ﴿٣﴾

і коли моря зіллються

وَإِذَا ٱلْقُبُورُ بُعْثِرَتْ ﴿٤﴾

і коли могили перекинуться

عَلِمَتْ نَفْسٌۭ مَّا قَدَّمَتْ وَأَخَّرَتْ ﴿٥﴾

дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила

يَـٰٓأَيُّهَا ٱلْإِنسَـٰنُ مَا غَرَّكَ بِرَبِّكَ ٱلْكَرِيمِ ﴿٦﴾

О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого

ٱلَّذِى خَلَقَكَ فَسَوَّىٰكَ فَعَدَلَكَ ﴿٧﴾

Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував теб

فِىٓ أَىِّ صُورَةٍۢ مَّا شَآءَ رَكَّبَكَ ﴿٨﴾

в такому вигляді, в якому побажав Господь твій

كَلَّا بَلْ تُكَذِّبُونَ بِٱلدِّينِ ﴿٩﴾

Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд

وَإِنَّ عَلَيْكُمْ لَحَـٰفِظِينَ ﴿١٠﴾

Та, воістину, над вами є наглядачі

كِرَامًۭا كَـٰتِبِينَ ﴿١١﴾

благородні писарі

يَعْلَمُونَ مَا تَفْعَلُونَ ﴿١٢﴾

які знають те, що ви робите

إِنَّ ٱلْأَبْرَارَ لَفِى نَعِيمٍۢ ﴿١٣﴾

Воістину, праведники опиняться у блаженстві

وَإِنَّ ٱلْفُجَّارَ لَفِى جَحِيمٍۢ ﴿١٤﴾

А грішники, воістину, опиняться у пеклі

يَصْلَوْنَهَا يَوْمَ ٱلدِّينِ ﴿١٥﴾

Увійдуть вони туди в Судний День

وَمَا هُمْ عَنْهَا بِغَآئِبِينَ ﴿١٦﴾

І не зможуть вони уникнути цього

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا يَوْمُ ٱلدِّينِ ﴿١٧﴾

Звідки тобі знати про те, що таке Судний День

ثُمَّ مَآ أَدْرَىٰكَ مَا يَوْمُ ٱلدِّينِ ﴿١٨﴾

І ще раз: звідки тобі знати про те, що таке Судний День

يَوْمَ لَا تَمْلِكُ نَفْسٌۭ لِّنَفْسٍۢ شَيْـًۭٔا ۖ وَٱلْأَمْرُ يَوْمَئِذٍۢ لِّلَّهِ ﴿١٩﴾

Це — День, коли жодна душа не зможе допомогти іншій, а рішення в той День буде належати Аллагу

وَيْلٌۭ لِّلْمُطَفِّفِينَ ﴿١﴾

Лихо тим, що міряють неправдиво

ٱلَّذِينَ إِذَا ٱكْتَالُوا۟ عَلَى ٱلنَّاسِ يَسْتَوْفُونَ ﴿٢﴾

Беручи сповна, коли відмірюють люди їм

وَإِذَا كَالُوهُمْ أَو وَّزَنُوهُمْ يُخْسِرُونَ ﴿٣﴾

А коли самі міряють або зважують, то завдають збитків іншим

أَلَا يَظُنُّ أُو۟لَـٰٓئِكَ أَنَّهُم مَّبْعُوثُونَ ﴿٤﴾

Хіба не думають вони, що воскреснуть

لِيَوْمٍ عَظِيمٍۢ ﴿٥﴾

У День великий

يَوْمَ يَقُومُ ٱلنَّاسُ لِرَبِّ ٱلْعَـٰلَمِينَ ﴿٦﴾

День, коли постануть люди перед Господом світів

كَلَّآ إِنَّ كِتَـٰبَ ٱلْفُجَّارِ لَفِى سِجِّينٍۢ ﴿٧﴾

Але ж ні! Воістину, книга нечестивців знаходиться в сіджжіні

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا سِجِّينٌۭ ﴿٨﴾

А звідки тобі знати, що таке сіджжін

كِتَـٰبٌۭ مَّرْقُومٌۭ ﴿٩﴾

Це — книга написана

وَيْلٌۭ يَوْمَئِذٍۢ لِّلْمُكَذِّبِينَ ﴿١٠﴾

Горе в той День тим, які не визнають

ٱلَّذِينَ يُكَذِّبُونَ بِيَوْمِ ٱلدِّينِ ﴿١١﴾

які не визнають Судного Дня

وَمَا يُكَذِّبُ بِهِۦٓ إِلَّا كُلُّ مُعْتَدٍ أَثِيمٍ ﴿١٢﴾

Не визнає його лише всілякий злочинець, грішник

إِذَا تُتْلَىٰ عَلَيْهِ ءَايَـٰتُنَا قَالَ أَسَـٰطِيرُ ٱلْأَوَّلِينَ ﴿١٣﴾

Коли читають йому Наші знамення, говорить він: «Казки давніх!

كَلَّا ۖ بَلْ ۜ رَانَ عَلَىٰ قُلُوبِهِم مَّا كَانُوا۟ يَكْسِبُونَ ﴿١٤﴾

Але ж ні! Вкриті їхні серця тим, що вони чинять

كَلَّآ إِنَّهُمْ عَن رَّبِّهِمْ يَوْمَئِذٍۢ لَّمَحْجُوبُونَ ﴿١٥﴾

У той День будуть вони віддаленими від Господа свого

ثُمَّ إِنَّهُمْ لَصَالُوا۟ ٱلْجَحِيمِ ﴿١٦﴾

І потім неодмінно ввійдуть до пекла

ثُمَّ يُقَالُ هَـٰذَا ٱلَّذِى كُنتُم بِهِۦ تُكَذِّبُونَ ﴿١٧﴾

А після того скажуть їм: «Ось те, що ви заперечували»

كَلَّآ إِنَّ كِتَـٰبَ ٱلْأَبْرَارِ لَفِى عِلِّيِّينَ ﴿١٨﴾

Та ж ні! Воістину, книга праведників знаходиться в ілліюні

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا عِلِّيُّونَ ﴿١٩﴾

А звідки тобі знати, що таке ілліюн

كِتَـٰبٌۭ مَّرْقُومٌۭ ﴿٢٠﴾

Це — книга написана

يَشْهَدُهُ ٱلْمُقَرَّبُونَ ﴿٢١﴾

Свідчать про неї наближені

إِنَّ ٱلْأَبْرَارَ لَفِى نَعِيمٍ ﴿٢٢﴾

Воістину, праведники будуть щасливими

عَلَى ٱلْأَرَآئِكِ يَنظُرُونَ ﴿٢٣﴾

лежачи на ложах, споглядаючи

تَعْرِفُ فِى وُجُوهِهِمْ نَضْرَةَ ٱلنَّعِيمِ ﴿٢٤﴾

На обличчях їхніх побачиш ти світло блаженства

يُسْقَوْنَ مِن رَّحِيقٍۢ مَّخْتُومٍ ﴿٢٥﴾

Напувати їх будуть витриманим вином

خِتَـٰمُهُۥ مِسْكٌۭ ۚ وَفِى ذَٰلِكَ فَلْيَتَنَافَسِ ٱلْمُتَنَـٰفِسُونَ ﴿٢٦﴾

до якого доданий мускус. Нехай же змагаються заради цього

وَمِزَاجُهُۥ مِن تَسْنِيمٍ ﴿٢٧﴾

Змішане вино з таснімом

عَيْنًۭا يَشْرَبُ بِهَا ٱلْمُقَرَّبُونَ ﴿٢٨﴾

звідки п’ють наближені

إِنَّ ٱلَّذِينَ أَجْرَمُوا۟ كَانُوا۟ مِنَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ يَضْحَكُونَ ﴿٢٩﴾

Воістину, ті, які чинять гріх, насміхалися над тими, які увірували

وَإِذَا مَرُّوا۟ بِهِمْ يَتَغَامَزُونَ ﴿٣٠﴾

І коли проходили повз них, то підморгували одне одному

وَإِذَا ٱنقَلَبُوٓا۟ إِلَىٰٓ أَهْلِهِمُ ٱنقَلَبُوا۟ فَكِهِينَ ﴿٣١﴾

Коли ж поверталися вони до своїх сімей, то глузували з віруючих

وَإِذَا رَأَوْهُمْ قَالُوٓا۟ إِنَّ هَـٰٓؤُلَآءِ لَضَآلُّونَ ﴿٣٢﴾

а побачивши їх, говорили вони: «Воістину, ці — заблукали»

وَمَآ أُرْسِلُوا۟ عَلَيْهِمْ حَـٰفِظِينَ ﴿٣٣﴾

Але ж не були вони відіслані до них наглядачами

فَٱلْيَوْمَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ مِنَ ٱلْكُفَّارِ يَضْحَكُونَ ﴿٣٤﴾

У День той будуть сміятися віруючі з невіруючих

عَلَى ٱلْأَرَآئِكِ يَنظُرُونَ ﴿٣٥﴾

лежачи на ложах, споглядаючи

هَلْ ثُوِّبَ ٱلْكُفَّارُ مَا كَانُوا۟ يَفْعَلُونَ ﴿٣٦﴾

Хіба не відплатять невіруючим за те, що робили вони

إِذَا ٱلسَّمَآءُ ٱنشَقَّتْ ﴿١﴾

Коли небо розірветься

وَأَذِنَتْ لِرَبِّهَا وَحُقَّتْ ﴿٢﴾

і слухатиметься Господа свого як слід

وَإِذَا ٱلْأَرْضُ مُدَّتْ ﴿٣﴾

і коли земля розтягнеться

وَأَلْقَتْ مَا فِيهَا وَتَخَلَّتْ ﴿٤﴾

і виверне з себе те, що в ній є, та й спорожніє

وَأَذِنَتْ لِرَبِّهَا وَحُقَّتْ ﴿٥﴾

і слухатиметься Господа свого як слід

يَـٰٓأَيُّهَا ٱلْإِنسَـٰنُ إِنَّكَ كَادِحٌ إِلَىٰ رَبِّكَ كَدْحًۭا فَمُلَـٰقِيهِ ﴿٦﴾

О людино! Воістину, ти наполегливо прагнеш до Господа свого, тож зустрінеш Його

فَأَمَّا مَنْ أُوتِىَ كِتَـٰبَهُۥ بِيَمِينِهِۦ ﴿٧﴾

І той, кому дана буде книга його в праву руку

فَسَوْفَ يُحَاسَبُ حِسَابًۭا يَسِيرًۭا ﴿٨﴾

отримає розрахунок легкий

وَيَنقَلِبُ إِلَىٰٓ أَهْلِهِۦ مَسْرُورًۭا ﴿٩﴾

Повернеться він до родини своєї, радіючи

وَأَمَّا مَنْ أُوتِىَ كِتَـٰبَهُۥ وَرَآءَ ظَهْرِهِۦ ﴿١٠﴾

А той же, кому дана буде книга його з-за спини

فَسَوْفَ يَدْعُوا۟ ثُبُورًۭا ﴿١١﴾

буде накликати собі погибел

وَيَصْلَىٰ سَعِيرًا ﴿١٢﴾

і ввійде у вогняне полум’я

إِنَّهُۥ كَانَ فِىٓ أَهْلِهِۦ مَسْرُورًا ﴿١٣﴾

Він радів, будучи з родиною своєю

إِنَّهُۥ ظَنَّ أَن لَّن يَحُورَ ﴿١٤﴾

і, воістину, вважав, що не повернеться

بَلَىٰٓ إِنَّ رَبَّهُۥ كَانَ بِهِۦ بَصِيرًۭا ﴿١٥﴾

Але ж, воістину, Господь його спостерігав за ним

فَلَآ أُقْسِمُ بِٱلشَّفَقِ ﴿١٦﴾

Ні! Клянуся вечірньою зорею

وَٱلَّيْلِ وَمَا وَسَقَ ﴿١٧﴾

і ніччю, і тим, що обіймає вона

وَٱلْقَمَرِ إِذَا ٱتَّسَقَ ﴿١٨﴾

і місяцем, коли повний він

لَتَرْكَبُنَّ طَبَقًا عَن طَبَقٍۢ ﴿١٩﴾

що ви будете переходити з одного стану в інший

فَمَا لَهُمْ لَا يُؤْمِنُونَ ﴿٢٠﴾

То чому ж вони не увірують

وَإِذَا قُرِئَ عَلَيْهِمُ ٱلْقُرْءَانُ لَا يَسْجُدُونَ ۩ ﴿٢١﴾

І коли читають їм Коран, не вклоняються низько

بَلِ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ يُكَذِّبُونَ ﴿٢٢﴾

Та ж ні! Ті, які не вірують, вважають його брехнею

وَٱللَّهُ أَعْلَمُ بِمَا يُوعُونَ ﴿٢٣﴾

Та Аллаг краще знає те, що приховують вони

فَبَشِّرْهُم بِعَذَابٍ أَلِيمٍ ﴿٢٤﴾

Тож порадуй їх карою болісною

إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ لَهُمْ أَجْرٌ غَيْرُ مَمْنُونٍۭ ﴿٢٥﴾

Окрім тих, які увірували та чинили добрі справи, їм — нагорода невичерпна

وَٱلسَّمَآءِ ذَاتِ ٱلْبُرُوجِ ﴿١﴾

Клянуся небом, володарем сузір’їв

وَٱلْيَوْمِ ٱلْمَوْعُودِ ﴿٢﴾

клянуся Днем обіцяним

وَشَاهِدٍۢ وَمَشْهُودٍۢ ﴿٣﴾

клянуся свідком і засвідченим

قُتِلَ أَصْحَـٰبُ ٱلْأُخْدُودِ ﴿٤﴾

Нехай згинуть зібрані біля рову

ٱلنَّارِ ذَاتِ ٱلْوَقُودِ ﴿٥﴾

вогняного, розпеченого паливом

إِذْ هُمْ عَلَيْهَا قُعُودٌۭ ﴿٦﴾

коли всілися вони біля нього

وَهُمْ عَلَىٰ مَا يَفْعَلُونَ بِٱلْمُؤْمِنِينَ شُهُودٌۭ ﴿٧﴾

будучи свідками того, як вони чинять з віруючими

وَمَا نَقَمُوا۟ مِنْهُمْ إِلَّآ أَن يُؤْمِنُوا۟ بِٱللَّهِ ٱلْعَزِيزِ ٱلْحَمِيدِ ﴿٨﴾

І вони мстилися їм лише за те, що ті увірували в Аллага, Великого, Хвалимого

ٱلَّذِى لَهُۥ مُلْكُ ٱلسَّمَـٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ ۚ وَٱللَّهُ عَلَىٰ كُلِّ شَىْءٍۢ شَهِيدٌ ﴿٩﴾

Якому належить влада над небесами й землею, й Аллаг — усьому сущому Свідок

إِنَّ ٱلَّذِينَ فَتَنُوا۟ ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَـٰتِ ثُمَّ لَمْ يَتُوبُوا۟ فَلَهُمْ عَذَابُ جَهَنَّمَ وَلَهُمْ عَذَابُ ٱلْحَرِيقِ ﴿١٠﴾

Воістину, тим, які сіяли смуту проти віруючих, чоловіків і жінок, а потім не покаялись, їм кара геєною, їм кара вогняна

إِنَّ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ لَهُمْ جَنَّـٰتٌۭ تَجْرِى مِن تَحْتِهَا ٱلْأَنْهَـٰرُ ۚ ذَٰلِكَ ٱلْفَوْزُ ٱلْكَبِيرُ ﴿١١﴾

Воістину, тим, які увірували та чинили добрі справи, їм сади, де течуть ріки. Це — успіх великий

إِنَّ بَطْشَ رَبِّكَ لَشَدِيدٌ ﴿١٢﴾

Воістину, кара Господа твого сувора

إِنَّهُۥ هُوَ يُبْدِئُ وَيُعِيدُ ﴿١٣﴾

Воістину, Він починає та повторює

وَهُوَ ٱلْغَفُورُ ٱلْوَدُودُ ﴿١٤﴾

І Він — Прощаючий, Люблячий

ذُو ٱلْعَرْشِ ٱلْمَجِيدُ ﴿١٥﴾

Володар трону, Преславний

فَعَّالٌۭ لِّمَا يُرِيدُ ﴿١٦﴾

Чинить Він так, як воліє того

هَلْ أَتَىٰكَ حَدِيثُ ٱلْجُنُودِ ﴿١٧﴾

Чи дійшла до тебе розповідь про військ

فِرْعَوْنَ وَثَمُودَ ﴿١٨﴾

Фірауна та самудитів

بَلِ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ فِى تَكْذِيبٍۢ ﴿١٩﴾

Хоча невіруючі й заперечують це

وَٱللَّهُ مِن وَرَآئِهِم مُّحِيطٌۢ ﴿٢٠﴾

та Аллаг охоплює їх звідусіль

بَلْ هُوَ قُرْءَانٌۭ مَّجِيدٌۭ ﴿٢١﴾

А це — преславний Коран

فِى لَوْحٍۢ مَّحْفُوظٍۭ ﴿٢٢﴾

який міститься у Скрижалі Захищеній

وَٱلسَّمَآءِ وَٱلطَّارِقِ ﴿١﴾

Клянуся небом і подорожнім

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا ٱلطَّارِقُ ﴿٢﴾

Звідки тобі знати, хто такий подорожній

ٱلنَّجْمُ ٱلثَّاقِبُ ﴿٣﴾

Це — зірка сяюча

إِن كُلُّ نَفْسٍۢ لَّمَّا عَلَيْهَا حَافِظٌۭ ﴿٤﴾

І немає душі, поряд з якою не було би сторожа

فَلْيَنظُرِ ٱلْإِنسَـٰنُ مِمَّ خُلِقَ ﴿٥﴾

Хай погляне людина, з чого вона створена

خُلِقَ مِن مَّآءٍۢ دَافِقٍۢ ﴿٦﴾

Створена з рідини, що ллється

يَخْرُجُ مِنۢ بَيْنِ ٱلصُّلْبِ وَٱلتَّرَآئِبِ ﴿٧﴾

яка виходить з-поміж хребта й грудей

إِنَّهُۥ عَلَىٰ رَجْعِهِۦ لَقَادِرٌۭ ﴿٨﴾

Воістину, Він здатний повернути її

يَوْمَ تُبْلَى ٱلسَّرَآئِرُ ﴿٩﴾

У той День будуть випробувані таємниці

فَمَا لَهُۥ مِن قُوَّةٍۢ وَلَا نَاصِرٍۢ ﴿١٠﴾

тож не буде в людини ні сили, ні помічника

وَٱلسَّمَآءِ ذَاتِ ٱلرَّجْعِ ﴿١١﴾

Клянуся небом, яке поновлює дощі

وَٱلْأَرْضِ ذَاتِ ٱلصَّدْعِ ﴿١٢﴾

клянуся землею, яка розколюється

إِنَّهُۥ لَقَوْلٌۭ فَصْلٌۭ ﴿١٣﴾

що це — слово розрізнювальне

وَمَا هُوَ بِٱلْهَزْلِ ﴿١٤﴾

Воно не є розвагою

إِنَّهُمْ يَكِيدُونَ كَيْدًۭا ﴿١٥﴾

Вони замислюють хитрощі

وَأَكِيدُ كَيْدًۭا ﴿١٦﴾

та Я теж замислюю хитрощі

فَمَهِّلِ ٱلْكَـٰفِرِينَ أَمْهِلْهُمْ رُوَيْدًۢا ﴿١٧﴾

тож дай невіруючим відстрочку недовгу

سَبِّحِ ٱسْمَ رَبِّكَ ٱلْأَعْلَى ﴿١﴾

Прославляй ім’я Господа твого Всевишнього

ٱلَّذِى خَلَقَ فَسَوَّىٰ ﴿٢﴾

Який створив та розмірив

وَٱلَّذِى قَدَّرَ فَهَدَىٰ ﴿٣﴾

Який передвизначив, вказав шлях

وَٱلَّذِىٓ أَخْرَجَ ٱلْمَرْعَىٰ ﴿٤﴾

Який зростив пасовиська

فَجَعَلَهُۥ غُثَآءً أَحْوَىٰ ﴿٥﴾

зробивши їх потім сухими та почорнілими

سَنُقْرِئُكَ فَلَا تَنسَىٰٓ ﴿٦﴾

Ми дамо тобі прочитати Коран, і ти не забудеш нічого

إِلَّا مَا شَآءَ ٱللَّهُ ۚ إِنَّهُۥ يَعْلَمُ ٱلْجَهْرَ وَمَا يَخْفَىٰ ﴿٧﴾

окрім того, що забажає Аллаг. Він знає відкрите й таємне

وَنُيَسِّرُكَ لِلْيُسْرَىٰ ﴿٨﴾

Ми полегшимо тобі шлях до найлегшого

فَذَكِّرْ إِن نَّفَعَتِ ٱلذِّكْرَىٰ ﴿٩﴾

тож нагадуй людям, якщо нагадування допоможе

سَيَذَّكَّرُ مَن يَخْشَىٰ ﴿١٠﴾

Згадає ж той, хто богобоязливий

وَيَتَجَنَّبُهَا ٱلْأَشْقَى ﴿١١﴾

А відвернеться ж той найнещасніший

ٱلَّذِى يَصْلَى ٱلنَّارَ ٱلْكُبْرَىٰ ﴿١٢﴾

який увійде в вогонь найбільший

ثُمَّ لَا يَمُوتُ فِيهَا وَلَا يَحْيَىٰ ﴿١٣﴾

І після того й не помре він там, і не буде жити

قَدْ أَفْلَحَ مَن تَزَكَّىٰ ﴿١٤﴾

Виграв той, хто очистився

وَذَكَرَ ٱسْمَ رَبِّهِۦ فَصَلَّىٰ ﴿١٥﴾

згадував свого Господа й молився

بَلْ تُؤْثِرُونَ ٱلْحَيَوٰةَ ٱلدُّنْيَا ﴿١٦﴾

Але ж ви віддаєте перевагу життю земному

وَٱلْـَٔاخِرَةُ خَيْرٌۭ وَأَبْقَىٰٓ ﴿١٧﴾

хоча життя наступне — краще й вічне

إِنَّ هَـٰذَا لَفِى ٱلصُّحُفِ ٱلْأُولَىٰ ﴿١٨﴾

Воістину, це міститься в сувоях давніх

صُحُفِ إِبْرَٰهِيمَ وَمُوسَىٰ ﴿١٩﴾

сувоях Ібрагіма й Муси

هَلْ أَتَىٰكَ حَدِيثُ ٱلْغَـٰشِيَةِ ﴿١﴾

Чи дійшла до тебе розповідь про покриваюче

وُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍ خَـٰشِعَةٌ ﴿٢﴾

Обличчя одні в той День принижені

عَامِلَةٌۭ نَّاصِبَةٌۭ ﴿٣﴾

виснажені, втомлені

تَصْلَىٰ نَارًا حَامِيَةًۭ ﴿٤﴾

увійдуть вони в пекельний вогонь

تُسْقَىٰ مِنْ عَيْنٍ ءَانِيَةٍۢ ﴿٥﴾

і напуватимуть їх із джерела киплячого

لَّيْسَ لَهُمْ طَعَامٌ إِلَّا مِن ضَرِيعٍۢ ﴿٦﴾

не буде їм там їжі, крім як колючок

لَّا يُسْمِنُ وَلَا يُغْنِى مِن جُوعٍۢ ﴿٧﴾

від яких не товстіють, і не вгамовують голоду

وُجُوهٌۭ يَوْمَئِذٍۢ نَّاعِمَةٌۭ ﴿٨﴾

Обличчя інших в День той радісні

لِّسَعْيِهَا رَاضِيَةٌۭ ﴿٩﴾

стараннями своїми вдоволені

فِى جَنَّةٍ عَالِيَةٍۢ ﴿١٠﴾

в садах найвищих

لَّا تَسْمَعُ فِيهَا لَـٰغِيَةًۭ ﴿١١﴾

Не почують вони там пустослів’я

فِيهَا عَيْنٌۭ جَارِيَةٌۭ ﴿١٢﴾

там — джерело проточне

فِيهَا سُرُرٌۭ مَّرْفُوعَةٌۭ ﴿١٣﴾

там — ложа піднесені

وَأَكْوَابٌۭ مَّوْضُوعَةٌۭ ﴿١٤﴾

чаші розставлені

وَنَمَارِقُ مَصْفُوفَةٌۭ ﴿١٥﴾

подушки розкладені

وَزَرَابِىُّ مَبْثُوثَةٌ ﴿١٦﴾

килими розіслані

أَفَلَا يَنظُرُونَ إِلَى ٱلْإِبِلِ كَيْفَ خُلِقَتْ ﴿١٧﴾

Та невже ж вони не поглянуть на верблюдів — як створені вони

وَإِلَى ٱلسَّمَآءِ كَيْفَ رُفِعَتْ ﴿١٨﴾

І на небо — як піднесено воно

وَإِلَى ٱلْجِبَالِ كَيْفَ نُصِبَتْ ﴿١٩﴾

І на гори — як зведені вони

وَإِلَى ٱلْأَرْضِ كَيْفَ سُطِحَتْ ﴿٢٠﴾

І на землю — як простерта вона

فَذَكِّرْ إِنَّمَآ أَنتَ مُذَكِّرٌۭ ﴿٢١﴾

Нагадуй же, бо ти — нагадувач

لَّسْتَ عَلَيْهِم بِمُصَيْطِرٍ ﴿٢٢﴾

І ти не маєш влади над ними

إِلَّا مَن تَوَلَّىٰ وَكَفَرَ ﴿٢٣﴾

А тих, хто відвернувся і не вірував

فَيُعَذِّبُهُ ٱللَّهُ ٱلْعَذَابَ ٱلْأَكْبَرَ ﴿٢٤﴾

Аллаг скарає найбільшою карою

إِنَّ إِلَيْنَآ إِيَابَهُمْ ﴿٢٥﴾

Воістину, до Нас повернуться вони

ثُمَّ إِنَّ عَلَيْنَا حِسَابَهُم ﴿٢٦﴾

Потім Нам належатиме розрахунок з ними

وَٱلْفَجْرِ ﴿١﴾

Клянуся світанковою зорею

وَلَيَالٍ عَشْرٍۢ ﴿٢﴾

Клянуся десятьма ночами

وَٱلشَّفْعِ وَٱلْوَتْرِ ﴿٣﴾

Клянуся парним і непарним

وَٱلَّيْلِ إِذَا يَسْرِ ﴿٤﴾

Клянуся ніччю, коли минає вона

هَلْ فِى ذَٰلِكَ قَسَمٌۭ لِّذِى حِجْرٍ ﴿٥﴾

Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної

أَلَمْ تَرَ كَيْفَ فَعَلَ رَبُّكَ بِعَادٍ ﴿٦﴾

Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами

إِرَمَ ذَاتِ ٱلْعِمَادِ ﴿٧﴾

З Ірамом, володарем колонад

ٱلَّتِى لَمْ يُخْلَقْ مِثْلُهَا فِى ٱلْبِلَـٰدِ ﴿٨﴾

подібних яким не було створено в усіх землях

وَثَمُودَ ٱلَّذِينَ جَابُوا۟ ٱلصَّخْرَ بِٱلْوَادِ ﴿٩﴾

З самудитами, які розсікали скелі в долинах

وَفِرْعَوْنَ ذِى ٱلْأَوْتَادِ ﴿١٠﴾

З Фірауном, володарем списів

ٱلَّذِينَ طَغَوْا۟ فِى ٱلْبِلَـٰدِ ﴿١١﴾

Вони порушували дозволене на земля

فَأَكْثَرُوا۟ فِيهَا ٱلْفَسَادَ ﴿١٢﴾

і збільшували на них безчестя

فَصَبَّ عَلَيْهِمْ رَبُّكَ سَوْطَ عَذَابٍ ﴿١٣﴾

Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї

إِنَّ رَبَّكَ لَبِٱلْمِرْصَادِ ﴿١٤﴾

Воістину, Господь твій — на варті

فَأَمَّا ٱلْإِنسَـٰنُ إِذَا مَا ٱبْتَلَىٰهُ رَبُّهُۥ فَأَكْرَمَهُۥ وَنَعَّمَهُۥ فَيَقُولُ رَبِّىٓ أَكْرَمَنِ ﴿١٥﴾

Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій»

وَأَمَّآ إِذَا مَا ٱبْتَلَىٰهُ فَقَدَرَ عَلَيْهِ رِزْقَهُۥ فَيَقُولُ رَبِّىٓ أَهَـٰنَنِ ﴿١٦﴾

І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!

كَلَّا ۖ بَل لَّا تُكْرِمُونَ ٱلْيَتِيمَ ﴿١٧﴾

Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт

وَلَا تَحَـٰٓضُّونَ عَلَىٰ طَعَامِ ٱلْمِسْكِينِ ﴿١٨﴾

І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка

وَتَأْكُلُونَ ٱلتُّرَاثَ أَكْلًۭا لَّمًّۭا ﴿١٩﴾

жадібно поглинаєте спадо

وَتُحِبُّونَ ٱلْمَالَ حُبًّۭا جَمًّۭا ﴿٢٠﴾

і любите багатство любов’ю сильною

كَلَّآ إِذَا دُكَّتِ ٱلْأَرْضُ دَكًّۭا دَكًّۭا ﴿٢١﴾

Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох

وَجَآءَ رَبُّكَ وَٱلْمَلَكُ صَفًّۭا صَفًّۭا ﴿٢٢﴾

і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами

وَجِا۟ىٓءَ يَوْمَئِذٍۭ بِجَهَنَّمَ ۚ يَوْمَئِذٍۢ يَتَذَكَّرُ ٱلْإِنسَـٰنُ وَأَنَّىٰ لَهُ ٱلذِّكْرَىٰ ﴿٢٣﴾

наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та

يَقُولُ يَـٰلَيْتَنِى قَدَّمْتُ لِحَيَاتِى ﴿٢٤﴾

І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!

فَيَوْمَئِذٍۢ لَّا يُعَذِّبُ عَذَابَهُۥٓ أَحَدٌۭ ﴿٢٥﴾

Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він

وَلَا يُوثِقُ وَثَاقَهُۥٓ أَحَدٌۭ ﴿٢٦﴾

І не скує ніхто так, як скує Він

يَـٰٓأَيَّتُهَا ٱلنَّفْسُ ٱلْمُطْمَئِنَّةُ ﴿٢٧﴾

О ти, душе, що заспокоїлася

ٱرْجِعِىٓ إِلَىٰ رَبِّكِ رَاضِيَةًۭ مَّرْضِيَّةًۭ ﴿٢٨﴾

Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість

فَٱدْخُلِى فِى عِبَـٰدِى ﴿٢٩﴾

І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого

وَٱدْخُلِى جَنَّتِى ﴿٣٠﴾

І увійди до раю Мого

لَآ أُقْسِمُ بِهَـٰذَا ٱلْبَلَدِ ﴿١﴾

Клянуся цим містом

وَأَنتَ حِلٌّۢ بِهَـٰذَا ٱلْبَلَدِ ﴿٢﴾

А ти — мешканець цього міста

وَوَالِدٍۢ وَمَا وَلَدَ ﴿٣﴾

Клянуся пращуром і тим, кого він породив

لَقَدْ خَلَقْنَا ٱلْإِنسَـٰنَ فِى كَبَدٍ ﴿٤﴾

Істинно, створили Ми людину, обтяживши її

أَيَحْسَبُ أَن لَّن يَقْدِرَ عَلَيْهِ أَحَدٌۭ ﴿٥﴾

Невже думає вона, що ніхто не переможе її

يَقُولُ أَهْلَكْتُ مَالًۭا لُّبَدًا ﴿٦﴾

Говорить вона: «Витратила я багатство незмірне»

أَيَحْسَبُ أَن لَّمْ يَرَهُۥٓ أَحَدٌ ﴿٧﴾

Невже думає вона, що ніхто не бачив її

أَلَمْ نَجْعَل لَّهُۥ عَيْنَيْنِ ﴿٨﴾

Хіба не створили Ми її володарем двох очей

وَلِسَانًۭا وَشَفَتَيْنِ ﴿٩﴾

язика та вуст

وَهَدَيْنَـٰهُ ٱلنَّجْدَيْنِ ﴿١٠﴾

Хіба Ми не вказали їй на дві вершини

فَلَا ٱقْتَحَمَ ٱلْعَقَبَةَ ﴿١١﴾

Та не стала вона долати перешкоди

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا ٱلْعَقَبَةُ ﴿١٢﴾

Звідки тобі знати, що таке перешкоди

فَكُّ رَقَبَةٍ ﴿١٣﴾

Це — звільнити раба

أَوْ إِطْعَـٰمٌۭ فِى يَوْمٍۢ ذِى مَسْغَبَةٍۢ ﴿١٤﴾

нагодувати в день голод

يَتِيمًۭا ذَا مَقْرَبَةٍ ﴿١٥﴾

сироту з-посеред родичі

أَوْ مِسْكِينًۭا ذَا مَتْرَبَةٍۢ ﴿١٦﴾

чи пригнобленого скрутою

ثُمَّ كَانَ مِنَ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَتَوَاصَوْا۟ بِٱلصَّبْرِ وَتَوَاصَوْا۟ بِٱلْمَرْحَمَةِ ﴿١٧﴾

А після цього бути серед тих, які увірували й заповідали одне одному терпіння, заповідали одне одному милосердя

أُو۟لَـٰٓئِكَ أَصْحَـٰبُ ٱلْمَيْمَنَةِ ﴿١٨﴾

Це — люди, які праворуч

وَٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ بِـَٔايَـٰتِنَا هُمْ أَصْحَـٰبُ ٱلْمَشْـَٔمَةِ ﴿١٩﴾

А ті, які не увірували в знамення Наші, вони — люди, які ліворуч

عَلَيْهِمْ نَارٌۭ مُّؤْصَدَةٌۢ ﴿٢٠﴾

Оточені вони будуть вогнем

وَٱلشَّمْسِ وَضُحَىٰهَا ﴿١﴾

Клянуся сонцем і світлом його

وَٱلْقَمَرِ إِذَا تَلَىٰهَا ﴿٢﴾

клянуся місяцем, коли плине він за ним

وَٱلنَّهَارِ إِذَا جَلَّىٰهَا ﴿٣﴾

клянуся днем, коли воно освітлює його

وَٱلَّيْلِ إِذَا يَغْشَىٰهَا ﴿٤﴾

клянуся ніччю, коли накриває вона його

وَٱلسَّمَآءِ وَمَا بَنَىٰهَا ﴿٥﴾

Клянуся небом і Тим, Хто збудував його

وَٱلْأَرْضِ وَمَا طَحَىٰهَا ﴿٦﴾

клянуся землею і Тим, Хто розіслав її

وَنَفْسٍۢ وَمَا سَوَّىٰهَا ﴿٧﴾

клянуся душею і Тим, Хто розмірив її

فَأَلْهَمَهَا فُجُورَهَا وَتَقْوَىٰهَا ﴿٨﴾

і відкрив їй грішність і праведність її

قَدْ أَفْلَحَ مَن زَكَّىٰهَا ﴿٩﴾

Істинно, здобув успіх той, хто очистив її

وَقَدْ خَابَ مَن دَسَّىٰهَا ﴿١٠﴾

Істинно, зазнав втрат той, хто пошкодив її

كَذَّبَتْ ثَمُودُ بِطَغْوَىٰهَآ ﴿١١﴾

Відкинули самудити посланця через безчестя свої

إِذِ ٱنۢبَعَثَ أَشْقَىٰهَا ﴿١٢﴾

коли підвівся найнещасніший серед них

فَقَالَ لَهُمْ رَسُولُ ٱللَّهِ نَاقَةَ ٱللَّهِ وَسُقْيَـٰهَا ﴿١٣﴾

А сказав їм посланець Аллага: «Бережіть верблюдицю Аллага та питво її!

فَكَذَّبُوهُ فَعَقَرُوهَا فَدَمْدَمَ عَلَيْهِمْ رَبُّهُم بِذَنۢبِهِمْ فَسَوَّىٰهَا ﴿١٤﴾

Але не послухали вони його та й підрізали жили її. Тож знищив їх Господь за гріхи їхні, зрівнявши карою всіх

وَلَا يَخَافُ عُقْبَـٰهَا ﴿١٥﴾

І не боявся Він наслідків цього

وَٱلَّيْلِ إِذَا يَغْشَىٰ ﴿١﴾

Клянуся ніччю, коли вона вкриває

وَٱلنَّهَارِ إِذَا تَجَلَّىٰ ﴿٢﴾

Клянуся днем, коли він сяє

وَمَا خَلَقَ ٱلذَّكَرَ وَٱلْأُنثَىٰٓ ﴿٣﴾

Клянуся Тим, Хто створив чоловіка та жінку

إِنَّ سَعْيَكُمْ لَشَتَّىٰ ﴿٤﴾

Воістину, ваші бажання різні

فَأَمَّا مَنْ أَعْطَىٰ وَٱتَّقَىٰ ﴿٥﴾

Тому, хто жертвував і був богобоязливим

وَصَدَّقَ بِٱلْحُسْنَىٰ ﴿٦﴾

і визнавав найкраще

فَسَنُيَسِّرُهُۥ لِلْيُسْرَىٰ ﴿٧﴾

тому полегшимо Ми шлях до найлегшого

وَأَمَّا مَنۢ بَخِلَ وَٱسْتَغْنَىٰ ﴿٨﴾

А тому, хто був скупим і думав, що не потребує нічого

وَكَذَّبَ بِٱلْحُسْنَىٰ ﴿٩﴾

а найкраще вважав брехнею

فَسَنُيَسِّرُهُۥ لِلْعُسْرَىٰ ﴿١٠﴾

тому полегшимо Ми шлях до найтяжчого

وَمَا يُغْنِى عَنْهُ مَالُهُۥٓ إِذَا تَرَدَّىٰٓ ﴿١١﴾

Не допоможе йому багатство його, коли буде скинутий він

إِنَّ عَلَيْنَا لَلْهُدَىٰ ﴿١٢﴾

Воістину, Нам належить вказувати прямий шля

وَإِنَّ لَنَا لَلْـَٔاخِرَةَ وَٱلْأُولَىٰ ﴿١٣﴾

і Нам належить останнє й перше

فَأَنذَرْتُكُمْ نَارًۭا تَلَظَّىٰ ﴿١٤﴾

Я попередив вас про палаючий вогонь

لَا يَصْلَىٰهَآ إِلَّا ٱلْأَشْقَى ﴿١٥﴾

увійде в нього той найнещасніший

ٱلَّذِى كَذَّبَ وَتَوَلَّىٰ ﴿١٦﴾

який вважає правду за оману та відвертається

وَسَيُجَنَّبُهَا ٱلْأَتْقَى ﴿١٧﴾

Віддаленим від полум’я буде богобоязливий

ٱلَّذِى يُؤْتِى مَالَهُۥ يَتَزَكَّىٰ ﴿١٨﴾

який дає свій статок для очищення

وَمَا لِأَحَدٍ عِندَهُۥ مِن نِّعْمَةٍۢ تُجْزَىٰٓ ﴿١٩﴾

не бажаючи за це нічого ні від кого

إِلَّا ٱبْتِغَآءَ وَجْهِ رَبِّهِ ٱلْأَعْلَىٰ ﴿٢٠﴾

а лише прагнучи до лику свого Всевишнього Господа

وَلَسَوْفَ يَرْضَىٰ ﴿٢١﴾

І він буде вдоволений

وَٱلضُّحَىٰ ﴿١﴾

Клянуся ранком

وَٱلَّيْلِ إِذَا سَجَىٰ ﴿٢﴾

клянуся ніччю, коли густішає вона

مَا وَدَّعَكَ رَبُّكَ وَمَا قَلَىٰ ﴿٣﴾

що не залишив тебе Господь твій і не зненавидів тебе

وَلَلْـَٔاخِرَةُ خَيْرٌۭ لَّكَ مِنَ ٱلْأُولَىٰ ﴿٤﴾

І, воістину, майбутнє для тебе краще за минуле

وَلَسَوْفَ يُعْطِيكَ رَبُّكَ فَتَرْضَىٰٓ ﴿٥﴾

І, воістину, скоро наділить тебе Господь твій, тож будеш вдоволений ти

أَلَمْ يَجِدْكَ يَتِيمًۭا فَـَٔاوَىٰ ﴿٦﴾

Хіба не знайшов Він тебе сиротою, і хіба не прихистив

وَوَجَدَكَ ضَآلًّۭا فَهَدَىٰ ﴿٧﴾

І хіба не знайшов Він тебе заблуканим, і хіба не повів прямим шляхом

وَوَجَدَكَ عَآئِلًۭا فَأَغْنَىٰ ﴿٨﴾

І хіба не знайшов тебе бідним, і хіба не збагатив

فَأَمَّا ٱلْيَتِيمَ فَلَا تَقْهَرْ ﴿٩﴾

Тож не утискай сироту

وَأَمَّا ٱلسَّآئِلَ فَلَا تَنْهَرْ ﴿١٠﴾

і не проганяй бідняка

وَأَمَّا بِنِعْمَةِ رَبِّكَ فَحَدِّثْ ﴿١١﴾

І про блага Господа свого сповіщай

أَلَمْ نَشْرَحْ لَكَ صَدْرَكَ ﴿١﴾

Чи не розкрили Ми тобі серце твоє

وَوَضَعْنَا عَنكَ وِزْرَكَ ﴿٢﴾

і не зняли Ми з тебе ношу твою

ٱلَّذِىٓ أَنقَضَ ظَهْرَكَ ﴿٣﴾

яка обтяжувала спину твою

وَرَفَعْنَا لَكَ ذِكْرَكَ ﴿٤﴾

Чи не піднесли Ми згадку про тебе

فَإِنَّ مَعَ ٱلْعُسْرِ يُسْرًا ﴿٥﴾

Бо ж, воістину, після труднощів настає полегшення

إِنَّ مَعَ ٱلْعُسْرِ يُسْرًۭا ﴿٦﴾

Воістину, після труднощів настає полегшення

فَإِذَا فَرَغْتَ فَٱنصَبْ ﴿٧﴾

Тож коли звільнишся — дій

وَإِلَىٰ رَبِّكَ فَٱرْغَب ﴿٨﴾

І до Господа свого звернись

وَٱلتِّينِ وَٱلزَّيْتُونِ ﴿١﴾

Клянуся смоківницею і оливою

وَطُورِ سِينِينَ ﴿٢﴾

клянуся горою Сінай

وَهَـٰذَا ٱلْبَلَدِ ٱلْأَمِينِ ﴿٣﴾

клянуся цим містом надійним

لَقَدْ خَلَقْنَا ٱلْإِنسَـٰنَ فِىٓ أَحْسَنِ تَقْوِيمٍۢ ﴿٤﴾

Ми створили людину в найкращій подобі

ثُمَّ رَدَدْنَـٰهُ أَسْفَلَ سَـٰفِلِينَ ﴿٥﴾

Потім Ми скинемо її в найнижче з найнижчого

إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ فَلَهُمْ أَجْرٌ غَيْرُ مَمْنُونٍۢ ﴿٦﴾

окрім тих, які увірували й творили добрі справи; чекає на них невичерпна винагорода

فَمَا يُكَذِّبُكَ بَعْدُ بِٱلدِّينِ ﴿٧﴾

Хто ж після цього змушує тебе відкидати Суд

أَلَيْسَ ٱللَّهُ بِأَحْكَمِ ٱلْحَـٰكِمِينَ ﴿٨﴾

Хіба Аллаг — не Наймудріший Суддя

ٱقْرَأْ بِٱسْمِ رَبِّكَ ٱلَّذِى خَلَقَ ﴿١﴾

Читай! Ім’ям Господа твого, Який створив

خَلَقَ ٱلْإِنسَـٰنَ مِنْ عَلَقٍ ﴿٢﴾

створив людину зі згустку крові

ٱقْرَأْ وَرَبُّكَ ٱلْأَكْرَمُ ﴿٣﴾

Читай! І Господь твій — Найщедріший

ٱلَّذِى عَلَّمَ بِٱلْقَلَمِ ﴿٤﴾

Який навчив письма пером

عَلَّمَ ٱلْإِنسَـٰنَ مَا لَمْ يَعْلَمْ ﴿٥﴾

Навчив людину того, чого вона не знала

كَلَّآ إِنَّ ٱلْإِنسَـٰنَ لَيَطْغَىٰٓ ﴿٦﴾

Але ж ні! Порушує людина межі

أَن رَّءَاهُ ٱسْتَغْنَىٰٓ ﴿٧﴾

коли здається їй, що вона не потребує нічого

إِنَّ إِلَىٰ رَبِّكَ ٱلرُّجْعَىٰٓ ﴿٨﴾

Воістину, до Господа твого повернення

أَرَءَيْتَ ٱلَّذِى يَنْهَىٰ ﴿٩﴾

Чи бачив ти того, який заважа

عَبْدًا إِذَا صَلَّىٰٓ ﴿١٠﴾

рабу Нашому молитися

أَرَءَيْتَ إِن كَانَ عَلَى ٱلْهُدَىٰٓ ﴿١١﴾

Як ти вважаєш — а раптом він був на праведному шлях

أَوْ أَمَرَ بِٱلتَّقْوَىٰٓ ﴿١٢﴾

та закликав до богобоязливості

أَرَءَيْتَ إِن كَذَّبَ وَتَوَلَّىٰٓ ﴿١٣﴾

Як ти вважаєш — а якщо він сприйняв правду за оману та й відвернувся

أَلَمْ يَعْلَم بِأَنَّ ٱللَّهَ يَرَىٰ ﴿١٤﴾

то чи не знав він, що Аллаг бачить його

كَلَّا لَئِن لَّمْ يَنتَهِ لَنَسْفَعًۢا بِٱلنَّاصِيَةِ ﴿١٥﴾

Але ж ні! Якщо він не зупиниться, Ми схопимо його за чуб

نَاصِيَةٍۢ كَـٰذِبَةٍ خَاطِئَةٍۢ ﴿١٦﴾

чуб брехливий, грішний

فَلْيَدْعُ نَادِيَهُۥ ﴿١٧﴾

Нехай кличе своїх захисників

سَنَدْعُ ٱلزَّبَانِيَةَ ﴿١٨﴾

Ми ж покличемо вартових пекла

كَلَّا لَا تُطِعْهُ وَٱسْجُدْ وَٱقْتَرِب ۩ ﴿١٩﴾

Але ж ні, не корися йому, а вклонися низько Господу й наближайся до Нього

إِنَّآ أَنزَلْنَـٰهُ فِى لَيْلَةِ ٱلْقَدْرِ ﴿١﴾

Воістину, зіслали Ми його в Ніч Величності

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا لَيْلَةُ ٱلْقَدْرِ ﴿٢﴾

А звідки тобі знати, що таке Ніч Величності

لَيْلَةُ ٱلْقَدْرِ خَيْرٌۭ مِّنْ أَلْفِ شَهْرٍۢ ﴿٣﴾

Ніч Величності краща за тисячу місяців

تَنَزَّلُ ٱلْمَلَـٰٓئِكَةُ وَٱلرُّوحُ فِيهَا بِإِذْنِ رَبِّهِم مِّن كُلِّ أَمْرٍۢ ﴿٤﴾

Сходять під час неї ангели й Дух з дозволу Господа їхнього, щоб виконати всі накази

سَلَـٰمٌ هِىَ حَتَّىٰ مَطْلَعِ ٱلْفَجْرِ ﴿٥﴾

Вона є мирною до настання зорі

لَمْ يَكُنِ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ مِنْ أَهْلِ ٱلْكِتَـٰبِ وَٱلْمُشْرِكِينَ مُنفَكِّينَ حَتَّىٰ تَأْتِيَهُمُ ٱلْبَيِّنَةُ ﴿١﴾

Не відмовилися від невір’я ті з людей Писання й багатобожників, які не увірували, поки не прийшов до них ясний доказ

رَسُولٌۭ مِّنَ ٱللَّهِ يَتْلُوا۟ صُحُفًۭا مُّطَهَّرَةًۭ ﴿٢﴾

Посланець від Аллага, який читає пречисті сувої

فِيهَا كُتُبٌۭ قَيِّمَةٌۭ ﴿٣﴾

У них містяться правдиві писання

وَمَا تَفَرَّقَ ٱلَّذِينَ أُوتُوا۟ ٱلْكِتَـٰبَ إِلَّا مِنۢ بَعْدِ مَا جَآءَتْهُمُ ٱلْبَيِّنَةُ ﴿٤﴾

Ті ж, кому було дано Писання, розійшлися одне з одним, після того, як прийшов до них ясний доказ

وَمَآ أُمِرُوٓا۟ إِلَّا لِيَعْبُدُوا۟ ٱللَّهَ مُخْلِصِينَ لَهُ ٱلدِّينَ حُنَفَآءَ وَيُقِيمُوا۟ ٱلصَّلَوٰةَ وَيُؤْتُوا۟ ٱلزَّكَوٰةَ ۚ وَذَٰلِكَ دِينُ ٱلْقَيِّمَةِ ﴿٥﴾

А їм не було ніякого наказу, окрім поклоніння Аллагу, щирого служіння Йому, молитви та сплати закяту — ось правильна релігія

إِنَّ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ مِنْ أَهْلِ ٱلْكِتَـٰبِ وَٱلْمُشْرِكِينَ فِى نَارِ جَهَنَّمَ خَـٰلِدِينَ فِيهَآ ۚ أُو۟لَـٰٓئِكَ هُمْ شَرُّ ٱلْبَرِيَّةِ ﴿٦﴾

Воістину, ті з людей Писання й багатобожників, які не увірували, опиняться у вогні геєни, де будуть вічно. Вони — найгірші з творінь

إِنَّ ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ أُو۟لَـٰٓئِكَ هُمْ خَيْرُ ٱلْبَرِيَّةِ ﴿٧﴾

Воістину, ті, які увірували й творили добрі справи, вони — найкращі з творінь

جَزَآؤُهُمْ عِندَ رَبِّهِمْ جَنَّـٰتُ عَدْنٍۢ تَجْرِى مِن تَحْتِهَا ٱلْأَنْهَـٰرُ خَـٰلِدِينَ فِيهَآ أَبَدًۭا ۖ رَّضِىَ ٱللَّهُ عَنْهُمْ وَرَضُوا۟ عَنْهُ ۚ ذَٰلِكَ لِمَنْ خَشِىَ رَبَّهُۥ ﴿٨﴾

Нагорода їм у їхнього Господа — сади вічності, в яких течуть ріки. Вони будуть там вічно. Аллаг буде задоволений ними, а вони будуть задоволені Ним. Це — для тих, які бояться свого Господа

إِذَا زُلْزِلَتِ ٱلْأَرْضُ زِلْزَالَهَا ﴿١﴾

Коли струснеться земля, здригаючись

وَأَخْرَجَتِ ٱلْأَرْضُ أَثْقَالَهَا ﴿٢﴾

і виштовхне з себе те, що в ній є

وَقَالَ ٱلْإِنسَـٰنُ مَا لَهَا ﴿٣﴾

то спитає людина: «Що сталося з нею?

يَوْمَئِذٍۢ تُحَدِّثُ أَخْبَارَهَا ﴿٤﴾

У той День земля розповість усе, що відомо їй

بِأَنَّ رَبَّكَ أَوْحَىٰ لَهَا ﴿٥﴾

бо ж Господь твій відкрив їй те

يَوْمَئِذٍۢ يَصْدُرُ ٱلنَّاسُ أَشْتَاتًۭا لِّيُرَوْا۟ أَعْمَـٰلَهُمْ ﴿٦﴾

У той День люди вийдуть з могил юрбами, щоб побачити свої вчинки

فَمَن يَعْمَلْ مِثْقَالَ ذَرَّةٍ خَيْرًۭا يَرَهُۥ ﴿٧﴾

Хто зробив добра на вагу порошинки — побачить його

وَمَن يَعْمَلْ مِثْقَالَ ذَرَّةٍۢ شَرًّۭا يَرَهُۥ ﴿٨﴾

Хто зробив зла на вагу порошинки — побачить його

وَٱلْعَـٰدِيَـٰتِ ضَبْحًۭا ﴿١﴾

Клянуся тими, що скачуть захекані

فَٱلْمُورِيَـٰتِ قَدْحًۭا ﴿٢﴾

і вибивають іскри

فَٱلْمُغِيرَٰتِ صُبْحًۭا ﴿٣﴾

і нападають удосвіта

فَأَثَرْنَ بِهِۦ نَقْعًۭا ﴿٤﴾

і підіймають хмари пилу

فَوَسَطْنَ بِهِۦ جَمْعًا ﴿٥﴾

і вриваються в натовп!

إِنَّ ٱلْإِنسَـٰنَ لِرَبِّهِۦ لَكَنُودٌۭ ﴿٦﴾

Воістину, невдячна людина перед Господом своїм

وَإِنَّهُۥ عَلَىٰ ذَٰلِكَ لَشَهِيدٌۭ ﴿٧﴾

І, воістину, вона сама тому свідок

وَإِنَّهُۥ لِحُبِّ ٱلْخَيْرِ لَشَدِيدٌ ﴿٨﴾

І, воістину, вона надто сильно полюбляє блага

۞ أَفَلَا يَعْلَمُ إِذَا بُعْثِرَ مَا فِى ٱلْقُبُورِ ﴿٩﴾

Хіба не знає вона, що коли воскресять тих, хто в могилах

وَحُصِّلَ مَا فِى ٱلصُّدُورِ ﴿١٠﴾

і коли стане відомим те, що в серцях

إِنَّ رَبَّهُم بِهِمْ يَوْمَئِذٍۢ لَّخَبِيرٌۢ ﴿١١﴾

воістину, в той День Господь твій буде знати все про них

ٱلْقَارِعَةُ ﴿١﴾

Лихо

مَا ٱلْقَارِعَةُ ﴿٢﴾

Що ж таке лихо

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا ٱلْقَارِعَةُ ﴿٣﴾

І звідки знати тобі, що таке лихо

يَوْمَ يَكُونُ ٱلنَّاسُ كَٱلْفَرَاشِ ٱلْمَبْثُوثِ ﴿٤﴾

Це — День, коли люди розсіються, наче метелики

وَتَكُونُ ٱلْجِبَالُ كَٱلْعِهْنِ ٱلْمَنفُوشِ ﴿٥﴾

А гори будуть схожі на вовну розчесану

فَأَمَّا مَن ثَقُلَتْ مَوَٰزِينُهُۥ ﴿٦﴾

Тоді той, чия чаша на терезах буде важкою

فَهُوَ فِى عِيشَةٍۢ رَّاضِيَةٍۢ ﴿٧﴾

отримає він життя, сповнене задоволення

وَأَمَّا مَنْ خَفَّتْ مَوَٰزِينُهُۥ ﴿٨﴾

А той, чия чаша на терезах буде легкою

فَأُمُّهُۥ هَاوِيَةٌۭ ﴿٩﴾

притулком його буде прірва

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا هِيَهْ ﴿١٠﴾

А звідки знати тобі, що це таке

نَارٌ حَامِيَةٌۢ ﴿١١﴾

Це — вогонь палаючий

أَلْهَىٰكُمُ ٱلتَّكَاثُرُ ﴿١﴾

Вабить вас жадоба до примноження

حَتَّىٰ زُرْتُمُ ٱلْمَقَابِرَ ﴿٢﴾

Поки не підете ви в могилу

كَلَّا سَوْفَ تَعْلَمُونَ ﴿٣﴾

Та ж ні! Скоро дізнаєтеся ви

ثُمَّ كَلَّا سَوْفَ تَعْلَمُونَ ﴿٤﴾

І ще раз, ні! Скоро дізнаєтеся ви

كَلَّا لَوْ تَعْلَمُونَ عِلْمَ ٱلْيَقِينِ ﴿٥﴾

Та ж ні! Якби ж знали ви знанням достеменним

لَتَرَوُنَّ ٱلْجَحِيمَ ﴿٦﴾

що справді побачите ви пекло

ثُمَّ لَتَرَوُنَّهَا عَيْنَ ٱلْيَقِينِ ﴿٧﴾

І ще раз — побачите ви його поглядом достеменним

ثُمَّ لَتُسْـَٔلُنَّ يَوْمَئِذٍ عَنِ ٱلنَّعِيمِ ﴿٨﴾

У той День вас запитають про земні насолоди

وَٱلْعَصْرِ ﴿١﴾

Клянуся часом

إِنَّ ٱلْإِنسَـٰنَ لَفِى خُسْرٍ ﴿٢﴾

Воістину, людина зазнає збитків

إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوا۟ وَعَمِلُوا۟ ٱلصَّـٰلِحَـٰتِ وَتَوَاصَوْا۟ بِٱلْحَقِّ وَتَوَاصَوْا۟ بِٱلصَّبْرِ ﴿٣﴾

Окрім тих, які увірували, творили добрі справи, заповідали одне одному істину, заповідали одне одному терпіння

وَيْلٌۭ لِّكُلِّ هُمَزَةٍۢ لُّمَزَةٍ ﴿١﴾

Горе кожному насмішнику, наклепнику

ٱلَّذِى جَمَعَ مَالًۭا وَعَدَّدَهُۥ ﴿٢﴾

Який зібрав багатство та підрахував його

يَحْسَبُ أَنَّ مَالَهُۥٓ أَخْلَدَهُۥ ﴿٣﴾

Думає він, що багатство зробить його безсмертним

كَلَّا ۖ لَيُنۢبَذَنَّ فِى ٱلْحُطَمَةِ ﴿٤﴾

Але ж ні! Істинно, буде він вкинутий у розтрощуюче

وَمَآ أَدْرَىٰكَ مَا ٱلْحُطَمَةُ ﴿٥﴾

А звідки тобі знати, що це — розтрощуюче

نَارُ ٱللَّهِ ٱلْمُوقَدَةُ ﴿٦﴾

Це — вогонь Аллага розпалений

ٱلَّتِى تَطَّلِعُ عَلَى ٱلْأَفْـِٔدَةِ ﴿٧﴾

який здіймається над серцями

إِنَّهَا عَلَيْهِم مُّؤْصَدَةٌۭ ﴿٨﴾

Воістину, він зімкнеться над ним

فِى عَمَدٍۢ مُّمَدَّدَةٍۭ ﴿٩﴾

на ланцюгах простягнутих

أَلَمْ تَرَ كَيْفَ فَعَلَ رَبُّكَ بِأَصْحَـٰبِ ٱلْفِيلِ ﴿١﴾

Чи бачив ти, як вчинив Господь твій з власниками слона?

أَلَمْ يَجْعَلْ كَيْدَهُمْ فِى تَضْلِيلٍۢ ﴿٢﴾

Чи Він не зробив їхні хитрощі невдалими

وَأَرْسَلَ عَلَيْهِمْ طَيْرًا أَبَابِيلَ ﴿٣﴾

І наслав на них птахів зграями

تَرْمِيهِم بِحِجَارَةٍۢ مِّن سِجِّيلٍۢ ﴿٤﴾

Кидали вони в них каміння з обпаленої глини

فَجَعَلَهُمْ كَعَصْفٍۢ مَّأْكُولٍۭ ﴿٥﴾

І зробив Він їх подібними до ниви сточеної

لِإِيلَـٰفِ قُرَيْشٍ ﴿١﴾

Заради єднання курайшитів

إِۦلَـٰفِهِمْ رِحْلَةَ ٱلشِّتَآءِ وَٱلصَّيْفِ ﴿٢﴾

єднання під час подорожей, влітку та взимку

فَلْيَعْبُدُوا۟ رَبَّ هَـٰذَا ٱلْبَيْتِ ﴿٣﴾

Нехай же вони поклоняються Господу цього Дому!

ٱلَّذِىٓ أَطْعَمَهُم مِّن جُوعٍۢ وَءَامَنَهُم مِّنْ خَوْفٍۭ ﴿٤﴾

Адже Він нагодував їх у голодний час і позбавив страху

أَرَءَيْتَ ٱلَّذِى يُكَذِّبُ بِٱلدِّينِ ﴿١﴾

Чи бачив ти того, хто заперечує Суд

فَذَٰلِكَ ٱلَّذِى يَدُعُّ ٱلْيَتِيمَ ﴿٢﴾

Та це ж той, хто проганяє сирот

وَلَا يَحُضُّ عَلَىٰ طَعَامِ ٱلْمِسْكِينِ ﴿٣﴾

і не закликає нагодувати бідного

فَوَيْلٌۭ لِّلْمُصَلِّينَ ﴿٤﴾

Лихо ж тим, які моляться

ٱلَّذِينَ هُمْ عَن صَلَاتِهِمْ سَاهُونَ ﴿٥﴾

але ставляться до молитов своїх недбало

ٱلَّذِينَ هُمْ يُرَآءُونَ ﴿٦﴾

які роблять все лише напока

وَيَمْنَعُونَ ٱلْمَاعُونَ ﴿٧﴾

і відмовляються давати милостиню

إِنَّآ أَعْطَيْنَـٰكَ ٱلْكَوْثَرَ ﴿١﴾

Воістину, дарували Ми тобі достаток

فَصَلِّ لِرَبِّكَ وَٱنْحَرْ ﴿٢﴾

Тож молися Господу своєму та жертвуй

إِنَّ شَانِئَكَ هُوَ ٱلْأَبْتَرُ ﴿٣﴾

Воістину, той, хто ненавидить тебе — сам безплідний

قُلْ يَـٰٓأَيُّهَا ٱلْكَـٰفِرُونَ ﴿١﴾

Скажи: «О ви, невіруючі

لَآ أَعْبُدُ مَا تَعْبُدُونَ ﴿٢﴾

Я не поклоняюся тому, чому поклоняєтеся ви

وَلَآ أَنتُمْ عَـٰبِدُونَ مَآ أَعْبُدُ ﴿٣﴾

а ви не поклоняєтесь тому, чому я поклоняюся

وَلَآ أَنَا۠ عَابِدٌۭ مَّا عَبَدتُّمْ ﴿٤﴾

Я не поклоняюся так, як поклоняєтеся ви

وَلَآ أَنتُمْ عَـٰبِدُونَ مَآ أَعْبُدُ ﴿٥﴾

а ви не будете поклонятися так, як буду поклонятись я,

لَكُمْ دِينُكُمْ وَلِىَ دِينِ ﴿٦﴾

вам — ваша віра, а мені — моя!

إِذَا جَآءَ نَصْرُ ٱللَّهِ وَٱلْفَتْحُ ﴿١﴾

Коли прийде допомога Аллага та перемога

وَرَأَيْتَ ٱلنَّاسَ يَدْخُلُونَ فِى دِينِ ٱللَّهِ أَفْوَاجًۭا ﴿٢﴾

і ти побачиш, що люди приймають релігію Аллага натовпами

فَسَبِّحْ بِحَمْدِ رَبِّكَ وَٱسْتَغْفِرْهُ ۚ إِنَّهُۥ كَانَ تَوَّابًۢا ﴿٣﴾

то прослав хвалою Господа свого та благай у Нього прощення; воістину, Він — Приймаючий каяття

تَبَّتْ يَدَآ أَبِى لَهَبٍۢ وَتَبَّ ﴿١﴾

Нехай згинуть руки Абу Лягаба й він сам

مَآ أَغْنَىٰ عَنْهُ مَالُهُۥ وَمَا كَسَبَ ﴿٢﴾

Ні багатство його, ні статки його не допоможуть йому

سَيَصْلَىٰ نَارًۭا ذَاتَ لَهَبٍۢ ﴿٣﴾

Увійде він у вогонь палаючий

وَٱمْرَأَتُهُۥ حَمَّالَةَ ٱلْحَطَبِ ﴿٤﴾

а дружина його буде носити дрова

فِى جِيدِهَا حَبْلٌۭ مِّن مَّسَدٍۭ ﴿٥﴾

А на її шиї — мотузка з волокон пальмових!

قُلْ هُوَ ٱللَّهُ أَحَدٌ ﴿١﴾

Скажи: «Він — Аллаг — Єдиний

ٱللَّهُ ٱلصَّمَدُ ﴿٢﴾

Аллаг — Той, до Кого прагнуть

لَمْ يَلِدْ وَلَمْ يُولَدْ ﴿٣﴾

не народив і не був народжений

وَلَمْ يَكُن لَّهُۥ كُفُوًا أَحَدٌۢ ﴿٤﴾

і ніхто не був рівним Йому!

قُلْ أَعُوذُ بِرَبِّ ٱلْفَلَقِ ﴿١﴾

Скажи: «Шукаю захисту в Господа світанкової зор

مِن شَرِّ مَا خَلَقَ ﴿٢﴾

від зла Його творінь

وَمِن شَرِّ غَاسِقٍ إِذَا وَقَبَ ﴿٣﴾

і від зла темряви, коли вона настає

وَمِن شَرِّ ٱلنَّفَّـٰثَـٰتِ فِى ٱلْعُقَدِ ﴿٤﴾

і від зла чарівниць, що дмухають на вузли

وَمِن شَرِّ حَاسِدٍ إِذَا حَسَدَ ﴿٥﴾

і від зла заздрісника, коли він заздрить»

قُلْ أَعُوذُ بِرَبِّ ٱلنَّاسِ ﴿١﴾

Скажи: «Шукаю захисту в Господа людей

مَلِكِ ٱلنَّاسِ ﴿٢﴾

Володаря людей

إِلَـٰهِ ٱلنَّاسِ ﴿٣﴾

Бога людей

مِن شَرِّ ٱلْوَسْوَاسِ ٱلْخَنَّاسِ ﴿٤﴾

від зла спокусника зникаючого

ٱلَّذِى يُوَسْوِسُ فِى صُدُورِ ٱلنَّاسِ ﴿٥﴾

який зваблює серця людей

مِنَ ٱلْجِنَّةِ وَٱلنَّاسِ ﴿٦﴾

від зла джинів і людей».